nat

Мій перший шлюб закінчився через байдужість чоловіка. Він почав мене сприймати як належне і взагалі не турбуватися, про те, що я хочу, про що мрію. Він вважав, що

І треба було мені того борщу? Два тижні не їла і далі могла б не їсти, а тепер що? Тепер треба робити якісь висновки, а я не хочу…

Мені шістдесят один рік і всі мої рідні думають, що у мене щось з головою. Звичайно, що з ними ніяких нервів не вистачить, але вони просто не розуміють,

Отже, коханка, то не щось таке з рогами і копитами, яке краде чоловіків, затягує в глибоку печеру і п’є з них … усе. Ні, це я вам як

Отож, одного надвечір’я вертаюся я додому, тягну сумки, як завжди, бо дали аванс і купила все, що треба. Аж тут біля воріт крутиться чоловік з букетом та при

Я знаю, чому вона таке каже, бо, як і я тягне свого сімейного воза, а, коли їй стає дуже важко, то й говорить мені подібне, а слухати мене

Мені стало прикро, бо не такої реакції я чекала, а хоча б вдячності, що завдяки мені, вона народилася в місті, а не селі. Так, про мене й не

Тамара лиш в розпачі кивнула головою, бо не могла зрозуміти, як будучи разом тридцять п’ять років, можна покинути родину. А от я її чоловіка просто прекрасно розуміла. Вся

Мій син, мій сокіл, мій Вадимко… Як я його леліяла, як я над ним тремтіла, як я просила в Бога добру для нього долю… Не впросила… Привів таке

Хочу розказати свій досвід заробіток, вірніше, досвід співжиття на заробітках, бо для мене дуже важливим є комфорт, а не оте життя шістьох людей у двох кімнатах. Працювала я