– І не знав, як тобі сказати, бо ти могла не правильно зрозуміти.
Пригадую, що тільки очима кліпала, бо таке можливе лише в якомусь жарті. Але ні, стоїть Юрко на порозі в ролі мого законного чоловіка і каже: – І не
Не розумію, чому свекруха так реагує, адже така розв’язка прогнозована. Не раз я їй говорила про те, що її світогляд застряг в дев’яностих і не треба його ще на моїх доньок поширювати, але ж її неможливо було переконати
Скільки я витратила часу та нервів, щоб обмежити її вплив на дітей, бо вона ніяк не хотіла поступатися. А тепер вона прийшла до нас з чоловіком просити допомоги
Коли свекруха зажадала аби квартира була куплена на її ім’я, то я не мала нічого проти, адже більшу частину грошей давала саме вона. Та й квартира була велика, трикімнатна, їй там буде місце всім нам буде місце. Ось така я була наївна.
Моя свекруха працювала в Італії і передавала сюди гроші. Спочатку вона думала, що буде впорядковувати хату в селі, але потім передумала. – В те село ні пройти, ні
Звичайно, що я знала, що Владислав приїхав в село, як і знала те, що буде мене шукати. Не хотіла я с дна душі те все піднімати, тай що він мені міг сказати, що тоді злякався і послухав мами? «Цікаво таке почути від п’ятдесятирічного чоловіка», – подумала я і усміхнулася, від цього наче всі клопоти й зникли
Ми з Владиславом ходили в школу разом і любили один одного з тим трепетом, який буває лише вперше. Я була певна в ньому, тому не дуже й злякалася,
Діти все не йшли і я прийшла під двері, щоб їм ще раз нагадати, як почула розмову, від якої мій настрій вивітрився.
Був звичайний день, прийшов син з невісткою додому з пар, а я вже все для них приготувала та підігріла: – Діти, мийте руки і до столу! Я була
Я була певна, що він прийме цей факт спокійно, але натомість він розреготався і каже: «Тепер ми квити».
Я довго придивлялася до Миколи, адже погуляти на чужині охочих багато, але мені такого не треба, я хочу серйозних стосунків. І ось через пів року наших таких серйозних
— Ой, Іра, ти справжня щасливиця! У тебе чоловік золото: їсть усе, що готуєш! — сказала подруга Оля за столом, коли мій Василь вчергове розповідав, який він невибагливий у їжі
Я, поклавши виделку, ледь не розсміялась. Але замість того тільки злегка всміхнулась і мовчки перевела погляд на Василя. Він, як завжди, розсівся з виглядом справжнього «гурмана на пенсії»
Сама б з такою людиною, як я, не жила, це дуже важко, коли коло тебе хтось як тінь ходить.
Сиджу я така на роботі, нікого не чіпаю, думаю, що то сьогодні приготувати, як залітає до мене жінка: – Я люблю вашого чоловіка, відпустіть його, бо він вже
Зібрала це все докупи і розклала перед Семеном
Я розійшлася з чоловіком через те, що він вже дуже був гарним сином. Аж загарним. Я молода була, й двох років ми не прожили, як я не витримала
Дуже багато було охочих на неї, але як бачили квартиру, то одразу йшли геть
Я бачу, що добрі діла робити нікому не треба, навіть, родині чи тим більше, родині. Де би я таки клопіт мала з чужими людьми, як зі своїми. Та

You cannot copy content of this page