Історії з життя
– З самого ранку мені спокою не дає, все лазить по хаті, навіть серед ночі! Знаєте, всі подумали, що теща вже в такому віці, коли не все добре
Без шуму і крику, як то кажуть. Просто зібрала речі і пішла геть. Діти дорослі, вони зрозуміють, а я так більше жити не хочу. Мене стомило, що з
— Такого чоловіка покинула, такого чоловіка покинула, – бубніла собі під ніс, чи то з радістю, чи із явним осудом Ніна, – І чого тій Світлані ще треба
Як тільки мова зайшла про те, що син старший буса собі придбати надумав, дружина мого молодшого сина виразно округлила очі. А як тільки почула, що машина буде новою,
Біднесенький. Як я тепер з цим маю жити? Я ж живу з думкою, що зустрічаюся з одруженим чоловіком, який обіцяє покинути дружину, коли підросте дитина. А тепер треба
Повернувшись додому я мало свідомості не втратила, адже на кухні стояла коробка із новенькою плитою. Ну нарешті мій чоловік таки мене почув і придбав те, що необхідно було
Зі мною сталася все та ж халепа, що стається з жінками, які все життя підпирають чоловіка, підпихають його на наступну сходинку, терплять всі роки негаразди і проблеми, і
— Не хникай, сестро, – казала вона мені із вдаваною байдужістю у голосі, – Краще ти порадій за мене: нарешті я вільна і незалежна. Уявляєш, тепер не треба
Хай і в 43, але доля таки усміхнулась мені і я нарешті знайшла другу половинку. Однак, жити в селі мій наречений наміру не має. адже у нього своя
Ми з Антоном розійшлися п’ять років тому через постійні його пригоди з іншими жінками. Як то часто буває, я була вся в дитині, в його потребах, а чоловік