Історії з життя
В наших стосунках все йшло до весілля. На літні канікули я повезла Василя в Крим, щоб познайомити зі своєю мамо. Він не міг їй не сподобатися, адже, кожна
Життя стало порожнім і безглуздим, нічого не допомагає: ні психологи, ні друзі. Плачу, не їм, не сплю. На роботу ходжу тільки для того, щоби не звільнили. І тільки
Хоч свого тата саме я догледіла, але його квартиру успадковувати не стала. Саме тоді мій брат розлучився з дружиною і жити йому вже в поважному віці було ніде.
Мама все знала! Мовчала і покривала його навіть моя рідна свекруха! А виправдання яке цікаве: – Він би й так родину не покинув, а нащо ти б собі
Я виховувала свого сина сама. Чоловік ще багато років тому, коли дитині було чотири роки, поїхав на заробітки і більше не повернувся. Добре хоч гроші надсилав регулярно. Я
Двадцять п’ять тисяч за сукню півтори тисячі за кожного гостя, а ще торт і оформлення залу. Те весілля було для мене “золотим”, але воно не відбулось. І після
«Ноги би тя не носили»… Мені зараз п’ятдесят шість років і я вже який рік на заробітках, щоб заробити на операцію чоловікові. Він практично не ходить, хіба з
Син одружився 8 років тому. Вони ще до весілля квартиру у кредит у родичів узяли, щоб не блукати по орендованим. Весь цей час працював лише син мій, адже
Нащо скажіть мені, їм було аж трьох у світ приводити, якщо дорогий лиш один? Мені шістдесят вісім років, але того, що відбувається у сім’ї мого сина я ніколи
Ніколи мій онук не був спокійним. От із появи на світ ми із ним спокою не мали ні в колисці, ні вже коли почав своїми ногами ходити. До