Історії з життя
Ростила я доньку, мов квіточку, леліяла і берегла, до роботи не заставляла, бо хотіла аби вона легко прожила життя, все хотіла на своїх плечах нести – лиш би
Знаєте, коли я таки вмовила чоловіка взяти маля, то він сказав: – Вона все одно колись піде від тебе і буде шукати свою рідну маму, яку любитиме понад
Ми із чоловіком у батьків його поки живемо. Є у нього і сестричка старша, їй батьки вже квартиру купили, вона окремо проживає. А от ми поки змушені чекати
Я коли прийшла і побачила ту картину, так із рук виронила все, що тримала. Синочок мій рідненьки! Ну хіба так можна? Зовсім вона тебе не шкодує. Не витримаю
Мама моя за кордоном на заробітках уже багато років, але й досі хоче всіх і все контролювати. Ми часто з нею не можемо знайти спільної мови через це,
Аби заробити грошей на квартиру власну ми з чоловіком поклали десять років свого життя. Їздили на заробітки, працювали на найважчих роботах, усе, аби заробити швидше отримати власний куточок.
Я не була довго на заробітках, років із п’ять, не більше. Діти покликали додому, мовляв онуки без бабусі ростуть, та й шкода їм мене дуже. Приїхавши в Україну
Дитячий садок «Сонечко» вже встиг затихнути від галасу хлопчиків і дівчаток, всі групи позачинялися, весь персонал пішов додому і прийшов сторож, а вихованка старшої групи Оленка все ще
Донька спала на моєму плечі, а я ніяк не могла заснути, хоч знала, що треба, бо дорога з Італії до України довга. Треба виспатися в дорозі аби вдома
Мій син із невісткою живуть коло мене уже п’ять років як. Ну а навіщо їм квартиру винаймати, коли у мене двокімнатна є? Але, мабуть, Дарина не оцінила мого.