anna

Я стояла у вельоні і білій сукні із телефоном у руках і ковтала сльози. Все, що могла говорити, так це повторювати: “Мамо, як ти можеш, мамо. Мамо, мамо”.

Напевне, якби із мамою вчора не розмовляла, не чула в її голосі такої втоми і те, як на фоні горланить старенька сеньйора, яку вона вона доглядає, то й

— Такого чоловіка покинула, такого чоловіка покинула, – бубніла собі під ніс, чи то з радістю, чи із явним осудом Ніна, – І чого тій Світлані ще треба

Як тільки мова зайшла про те, що син старший буса собі придбати надумав, дружина мого молодшого сина виразно округлила очі. А як тільки почула, що машина буде новою,

Повернувшись додому я мало свідомості не втратила, адже на кухні стояла коробка із новенькою плитою. Ну нарешті мій чоловік таки мене почув і придбав те, що необхідно було

— Не хникай, сестро, – казала вона мені із вдаваною байдужістю у голосі, – Краще ти порадій за мене: нарешті я вільна і незалежна. Уявляєш, тепер не треба

Хай і в 43, але доля таки усміхнулась мені і я нарешті знайшла другу половинку. Однак, жити в селі мій наречений наміру не має. адже у нього своя

Чоловік прийшов додому і я одразу побачила, що він дуже засмучений. “Мама” – коротко пояснив мені. Я аж підскочила, коли почула те слово. от чого-чого, а появи свекрухи

Тато знову набрав мене і не стримуючи емоцій почав горланити, що саме я повинна думати де саме їм із мамою доведеться зимувати. Я вже геть у іншу кімнату

Сьогодні була остання крапля. Остання! До мене сусідка мамина зателефонувала і давай мені розповідати, як тій важко одній, ще й вистачило їй сорому мене повчати, мовляв. мама мене