anna

Тетяна та Микола були щасливі у шлюбі вже п’ять років. Спочатку вони не поспішали із появою дітей, вирішивши все обміркувати заздалегідь. Згодом, у день своєї річниці, подружжя прийняло

– Ти ще пошкодуєш про це, – кинув наостанок Вадим. – Ти не знайдеш собі пари? Сивину фарбуєш, зморшки приховуєш. Гадаєш, будеш мати кавалерів багато? Дарина мовчала. Усередині

Оксана пригадувала, як ще пів року тому вона із чоловіком Тарасом з радістю зустрічали в себе в квартирі Галину Андріївну — його матір, яка тільки-но продала старий будинок

Олена стояла біля дзеркала й востаннє поправляла фату. Вона злегка тремтіла від хвилювання, адже за кілька хвилин мало початися її весілля з Михайлом, людиною, з якою вона пов’язувала

Надія поспіхом перебирала речі у шафі, шукаючи свою синю кофтинку з ґудзиками на рукавах. Вона виглядала стомлено після важкого робочого дня, адже ось уже понад рік жила в

— Слухай, може, цього року на відпочинок поїдемо? — Богдан, повернувшись із кухні з пляшкою води, поглянув на дружину. Але Марія зустріла його погляд так, ніби перед нею

— Що з тобою сьогодні не так? — суворо запитала Галина Григорівна, звертаючись до своєї невістки з уважним, майже пронизливим поглядом. — Ти вирішила влаштувати якісь суперечки? Катерина

«Це взагалі несмачно!» – обурено промовила Ольга Петрівна, відкладаючи ложку на дубовий стіл, накритий білою вишитою скатертиною. Її голос був різким, на обличчі жінки читалося роздратування. Невістка, Ірина,

— Піди вже, он він стоїть біля паркану добру годину, — мовила бабуся, крадькома визираючи у вікно. Оксана, почувши її слова, підійшла до вікна й побачила знайому постать

— У тебе ноги зовсім ослабли, мамо. Може, переїдеш до нас? — запитав Андрій, намагаючись приховати тривогу в голосі. — Ні, сину, — відповіла Галина, не відводячи погляду