anna

Зрозумійте мій вчинок – я Олену любила і вона мені не заважала. Однак, щоб от так дівчина у самому розквіті замкнула себе на моєму подвір’ї через зраду мого

— Вона мені ще й так м’якенько стелить, так гарно витьохкує, — схлипувала Ніна Петрівна, витираючи носа серветкою. — Живе в моєму домі, на всьому готовому, а їй

Вона мені каже, що їй до рота шмат хліба не піде, коли знає. що у сватів така ситуація. Добра вона в мене завжди була, саме тому, напевне, от

З моєю найкращою подругою Оленою ми знайомі ще з університету. Разом проходили всі радощі і труднощі студентських років, а тепер дружимо сім’ями. Коли я вийшла заміж, мій чоловік

— Чекай, мамо. Чи не ти завжди кажеш, що зробиш усе заради нашої сім’ї? Заради мене – свого сина? Чому ж коли дійшло діло до обіцяної допомоги, коли

Найбільший скарб, що залишив мені перший чоловік – наша донечка Оля. Ми з чоловіком розлучилися три роки тому, хоч я його дуже кохала. Не знаю, що і кому

Своє дитинство Марина воліє навіть не згадувати, адже воно залишило глибокий слід у її душі. Та й що доброго згадати: батько залишив родину, коли дівчинка була ще немовлям.

Рік тому зі мною трапилася історія, яка кардинально змінила не тільки моє життя, але й погляди. Однак, тоді я й подумати не могла, що от так усе буде.

– Рито, ти повинна зрозуміти – я тебе кохаю. Але, я – людина особлива. Я не буду вірним лтобі, не зможу, хоч саме ти завжди будеш у мене

От я ніколи не вірила у те, що можна виграти в лотерею. Хоча, ні десь у глибині душі сподівалася на чудо. Ну знаєте, дитяче ще щось залишилось. А