anna
Я зробила все, що планувала, вийшла і аж підскочила від несподіванки, бо ж під дверима зять стояв: “Поясніть, нащо десять літрів води спускати намарне?” – дивиться на мене
“Ти повинна піти і вибачитись перед мамою за свою поведінку,” – почав чоловік вчергове. – “Як ти взагалі подібне могла їй сказати? Ми ж сім’я, чи не так?
Я перед роботою, як завжди, забігла до Юрка. Звичним рухом перевірила вміст каструль і холодильнику, викинула у смітник молоко термін придатності якого мав закінчитись за три дні –
Не буде нам квартири ніякої, хай і чекали ми обіцяного житла аж п’ять років. Бачте, свекруха передумала нам його купувати, та ще й мене винною у тому зробила.
Коли я речі збирала, то лиш ледачий не крутив пальцем біля скроні. Донька хлипала, а син дивився, мов на чужу: “Мамо, ми від тебе такого не очікували” –
Коли мама сказала, що має до мене серйозну розмову і запросила мене на каву до неї, я відчула одразу щось не добре, хоч не розуміла, з якого б
І знову розмова із мамою не вийшла. Ну ніяк ми не можемо порозумітись і все знову завершилось її голосним і довгим хлипанням. Для неї все просто: я не
Ну то як я почула, що син в Україні вже, то й збиратись почала до них на гостину. Ярослав так і казав, що поки він доїде від кордону,
Мама пішла із сім’ї забравши двох “своїх” дітей, а я, найменша татова доня, залишилась із ним. Ввечері, як завжди, мама вклала нас спати, ввімкнула пластинку із казками, а
Розбудили мене чоловічі голоси на подвір’ї. Думала, може хто без попередження із гостей прибув, але ж ніколи такого не було, все за домовленістю. Виходжу, а там Роман із