Головна

mar

Мою молоду колежанку можна було охарактеризувати одним словом – яскрава. Лариса була справжньою красунею. Її світло-рудувате волосся полум’ям спадало на плечі, а очі, кольору морської хвилі, манили і зачаровували. Юнаки біля неї кружляли, мов бджоли біля квітки. Високі, успішні, самовпевнені залицяльники змагалися за її увагу, та серце Лариси обрало не того, хто міг вразити розкішшю чи статусом
Історії з життя 0
Мою молоду колежанку можна було охарактеризувати одним словом – яскрава. Лариса була справжньою красунею. Її світло-рудувате волосся полум’ям спадало на плечі, а очі, кольору морської хвилі, манили і
Коли побачила світ наша донечка Єва, чоловік був розчарований, бо на обстеженні нам обіцяли хлопчика. Так буває. Але Дмитро вже готовий був із лікарями сваритися, бо вони йому дали надію на сина, і в нього вже плани були на нього. Я образилася й наче прозріла, що побралася не з чоловіком, а з дорослою дитиною, та ще й такою примхливою, але змирилася, бо любила його
Історії з життя 0
Для мого чоловіка Дмитра, як і для всієї його родини, було важливим народження сина. Спочатку я посміювалася з такого бажання, але пізніше переконалася, що це зовсім не жарти,
З ранньої юності я вважала себе переможницею в усіх життєвих ситуаціях, завжди добивалася того, чого бажала. Недаремно мене Вікторією назвали. Захотіла в класі старостою бути – стала, потім свою кандидатуру на посаду президентки школи виставила, та мені забракло голосів. В дорослому житті мені теж не бракувало амбіцій
Історії з життя 0
З ранньої юності я вважала себе переможницею в усіх життєвих ситуаціях, завжди добивалася того, чого бажала. Недаремно мене Вікторією назвали. Захотіла в класі старостою бути – стала, потім
Моя мама жила єдиним бажанням – видати мене заміж. Бо це ж несправедливо: єдина її донька, розумниця й красуня, інтелігентна та освічена, стомлена приходить з роботи і одна відпочиває на дивані, гортаючи журнали. – Чому щовечора сидиш вдома? Як ти думаєш влаштувати своє особисте життя? Хто тебе на дивані побачить і посватає?
Історії з життя 0
Вікторія розповідає історію свого кохання. Моя мама жила єдиним бажанням – видати мене заміж. Бо це ж несправедливо: єдина її донька, розумниця й красуня, інтелігентна та освічена, стомлена
Всі вважали, що мені надзвичайно пощастило з чоловіком Олександром. Прекрасний сім’янин, чудовий батько для нашої єдиної донечки Вікторії, надійний друг
Історії з життя 0
Всі вважали, що мені надзвичайно пощастило з чоловіком Олександром. Прекрасний сім’янин, чудовий батько для нашої єдиної донечки Вікторії, надійний друг, мудрий і справедливий командир. Побували ми з ним
Чи то доля в мене була така: потрапляти з-під дощу та під ринву, чи то звичайний збіг життєвих подій, чи моя в тому вина, що дозволяла себе на прив’язі тримати? Одному всевишньому це відомо. Як би там не було, я спробувала відв’язатися і стати незалежною, та потрапила до іншого на поводок. Зібравши в кулак усю волю, я зуміла, хай навіть по живому, розірвати цей ланцюжок контролю
Історії з життя 0
Чи то доля в мене була така: потрапляти з-під дощу та під ринву, чи то звичайний збіг життєвих подій, чи моя в тому вина, що дозволяла себе на
Олену тягнуло до езотерики, як бджолу до меду. На книжковій полиці поряд із художньою літературою знайшли своє місце книги з таємних знань про карму й магію, тарологію та секрети аюрведи, чаклунство й астрологію. Не залишалися поза її увагою телепередачі про екстрасенсів і містичні історії
Історії з життя 0
Олену тягнуло до езотерики, як бджолу до меду. На книжковій полиці поряд із художньою літературою знайшли своє місце книги з таємних знань про карму й магію, тарологію та
Скільки б не говорили, що найкраща подружка – подушка, коли на душі накипіло від образи, все ж попри поради на кшталт «розкажи краще котику, песику, пташці, а не подружці», хочеться таки розказати подрузі, що мій чоловік мене ігнорує й уникає, вранці йде не снідаючи, бо «спішить», пізно ввечері не вечеряє, бо «не голодний», у вихідні десь їде, бо «має справи», нічого не пояснює, бо «тебе то не стосується». Тож коли подруга Рая прийшла зробити викройку сукні, я зраділа їй, але приховати свій кепський настрій не зуміла і вилила з душі все, що накипіло за останні дні
Історії з життя 0
Скільки б не говорили, що найкраща подружка – подушка, коли на душі накипіло від образи, все ж попри поради на кшталт «розкажи краще котику, песику, пташці, а не
Доля подарувала мені справжнє родинне щастя: щире кохання чоловіка Івана, здорових і красивих дітей – синочка Олежика й донечку Оленку. Та моє щастя було недовгим. У двадцять сім років я залишилася без своєї половини, без роботи, з двома дошкільнятами на руках
Історії з життя 0
Доля подарувала мені справжнє родинне щастя: щире кохання чоловіка Івана, здорових і красивих дітей – синочка Олежика й донечку Оленку. Та моє щастя було недовгим. У двадцять сім
– Старе кохання не іржавіє?! – підморгнув мені колишній одногрупник Юрій, якого я випадково зустріла через двадцять років після закінчення навчання і запитала його про Сашка, єдиного хлопця в моєму житті, якого я по-справжньому кохала й не змогла видалити з серця, хоч мала свою родину
Історії з життя 0
– Старе кохання не іржавіє?! – підморгнув мені колишній одногрупник Юрій, якого я випадково зустріла через двадцять років після закінчення навчання і запитала його про Сашка, єдиного хлопця

You cannot copy content of this page