Головна

mar

Родинне застілля на Святвечір перед Різдвом стало останньою краплею Ганнусиного терпіння. Того дня вона  не відчувала ніг від утоми, допомагаючи Орисі готувати вечерю: наколола горішків і натерла для куті маку, накрутила пісних голубців, замісила тісто на пампушки, наліпила вареників з картоплею та капустою. Оринка також крутилася, як білка в колесі, Іванка й Павлик їй допомагали.
Історії з життя 0
Вуйко Михась і тета Ганнуся з шестирічного віку виховували Петрика, як власного сина. Своїх дітей їм Бог не дав, вони побралися в старшому віці, вже хотіли когось усиновити,
Раїса зібрала синів з невістками на сімейну раду, щоб повідомити приємну новину: «Ваша мама виходить заміж. Наступної неділі приходьте знайомитись із моїм майбутнім чоловіком». І почула у відповідь від старшого: «Ти що, ма? Та ти вже стара. Який чоловік? Тобі що самій погано, що альфонса якогось привести хочеш?». Молодший підтримав: «Мамо, не ти, а йому хата наша потрібна. То ми з братом із дружинами на квартирах, в брата дитина, в мене скоро народиться також, а ти з ним в будинку. А не хочеш нам із внуками допомагати?»
Історії з життя 0
Раїса Гнатівна дуже любила давати характеристики й поради наліво й направо всім, кого лише зустрічала, і це вона називала «рубати правду-матінку в очі», поки й до неї та
Бабуся Фросина не на жарт стривожилася, що її внучка через переляк може погано спати і почне всього на світі лякатися, тож вирішила над моєю голівкою «злити переляк на віск». Мій татко тільки хмикнув, а дідусь суворо сказав: – Як не віриш, що поможе, то гайда надвір. Тато послушно вийшов, зате мама обізвалася: – Знову ви за своє чарівництво, мамо, кінець ХХ століття, а ви на воску ворожите. Дідусь на те: – Ану цить, Фома ти невірна. Ми тебе малою тільки так і лікували. – Фома – він, а не вона, – мама продовжувала б прирікатися з дідусем, але бабуся вже приготувала все для магічного дійства
Історії з життя 0
Дитиною я дуже  любила на вихідні та шкільні канікули їхати з батьками в село до дідуся Федора та бабусі Єфросини. Ми купували їм у нашому місті різні речі
Через якийсь час нерозлучні подруги – бібліотекарка й вчителька – завітали в магазин до третьої, нібито ще подруги, Галі. – Як справи? Давненько не бачились. Збираємось компанією в Буковель. Гайда з нами, а то щось ми останнім часом так віддалилися. – Так, віддалилися. На-зав-жди! – Галя наголосила останнє слово і відвернула погляд.
Історії з життя 0
Мирослав Антонович і Галина Сергіївна свій добробут створили, як то кажуть, з нуля. Обоє були із таких родин, що замало сказати, незаможних: в одній сім’ї хворіла мати, в
Хоч Надя не була амбітна й марнославна, але помітивши це плагіаторство, образилася не на жарт і виказала методистці все прямо в очі. Та зразу до голови профкому та завідувачки, мовляв, її образили й звинуватили
Історії з життя 0
Вчора я зустріла свою колишню колежанку, з якою не бачились майже двадцять років. Я її ледве впізнала, правильніше, це вона мене зразу впізнала, зупинила й назвала по імені
1 листопада – день спомину покровителв лікарів та їхніх пацієнтів – святих чудотворців Кузьми і Дем’яна. Молитва до святих лікарів
Історії з життя 0
Я зайшла до ординаторської, щоб забрати історію хвороби мого тата і подякувати лікареві за успішне лікування. – Подяка тільки словесна, – суворо промовив Степан Богданович, побачивши, що я
Тітка Юстина засмутилася, що не має  нам на дорогу щось дати, тому просила залишитися на обід, мовляв, вона готуватиме і водночас розповість нам усе по нашій справі, але зразу попередила, що страва буде пісна, бо вони з дідусем у п’ятницю не скоромляться. Ми відмовлялися, а чоловік мій каже: – О, ні, ні, я без м’яса й дня не витримую. Розкажіть нам скоренько та й поїдемо. Я непомітно штовхнула благовірного в бік, побачивши, як тітка збентежилася. Та чоловік умить порозумнішав: – Але ж пам’ятаю, як ви смачно готуєте. А давайте ми допоможемо. – Ви слухайте уважно, що тітка каже й мотайте на вус, а моя Юстинка ще така моторна молодиця, що сама впорається, – втрутився дядько.
Історії з життя 0
Ми з чоловіком якось приїхали до нашої далекої родички в одній сімейній справі. Жила вона в невеликому селі разом зі своїм чоловіком, 92-річним дідусем, а сповнилося нашій тітці
30 жовтня – день спомину святої Анастасії та молитва до неї
Історії з життя 0
Мама таємно від батька, який займав у суспільстві високу посаду, виховувала Настю в своїй вірі. Коли відчула, що тяжко занедужала, доручила доброму знайомому продовжувати цю справу. Тож дівчина
Якось, переглядаючи світлини на моїй сторінці в соцмережі, мій друг аж стрепенувся: – Зачекай, не гортай, – вигукнув Орест. – Ох, яка дівчина, як із картини, прямо тиціанівська красуня Флора. – Тобі подобаються руденькі? – Не те слово. Вони надзвичайно вродливі. Познайомиш? – Добре, – відповіла йому, – але май на увазі: вона дуже сором’язлива. – Якраз люблю таких, – переконував хлопець.
Історії з життя 0
Про те, що навіть у скромності треба бути скромною, тобто знати міру в низькій самооцінці, я переконалася ще школяркою, споглядаючи життя двох подружок – Зені та Ксені –
Донька закохалася в хлопця з незаможної родини і сказала, що юнак пропонує їй руку і серце, та не наважується прийти до них додому, щоб попросити згоди та благословення. Батько, звичайно, був проти. – Доню, – запитав він, – як ти гадаєш: хто будує дім – чоловік чи дружина? – Звісно, чоловік. – То за який кошт він дім збудує?
Історії з життя 0
Додому мені довелося повертатися в плацкартному вагоні, так як перед святами квитків у купейний не вистачало. Але поїздкою я була задоволена, бо пасажири трапилися балакучі й цікаві. Щоправда,

You cannot copy content of this page