Головна

mar

Якось, переглядаючи світлини на моїй сторінці в соцмережі, мій друг аж стрепенувся: – Зачекай, не гортай, – вигукнув Орест. – Ох, яка дівчина, як із картини, прямо тиціанівська красуня Флора. – Тобі подобаються руденькі? – Не те слово. Вони надзвичайно вродливі. Познайомиш? – Добре, – відповіла йому, – але май на увазі: вона дуже сором’язлива. – Якраз люблю таких, – переконував хлопець.
Історії з життя 0
Про те, що навіть у скромності треба бути скромною, тобто знати міру в низькій самооцінці, я переконалася ще школяркою, споглядаючи життя двох подружок – Зені та Ксені –
Донька закохалася в хлопця з незаможної родини і сказала, що юнак пропонує їй руку і серце, та не наважується прийти до них додому, щоб попросити згоди та благословення. Батько, звичайно, був проти. – Доню, – запитав він, – як ти гадаєш: хто будує дім – чоловік чи дружина? – Звісно, чоловік. – То за який кошт він дім збудує?
Історії з життя 0
Додому мені довелося повертатися в плацкартному вагоні, так як перед святами квитків у купейний не вистачало. Але поїздкою я була задоволена, бо пасажири трапилися балакучі й цікаві. Щоправда,
Я час від часу виглядала у вікно. Для мене в той вечір було б величезною радістю не побачити його постать у вечірніх сутінках, та він усе чекав, надіючись, що я вийду
Історії з життя 0
Нам із подругою та однокурсницею Юлею пощастило потрапити на педагогічну практику в дитячий садок у рідне місто. Там всі про всіх все знають, але нас спочатку не прийняли
Дата весілля швидко наближалася. Вже було куплено обручки, замовлено ресторан. Але на душі Валентини було прикро. Перспектива замешкати в дідусевій квартирі, щодня виходити на роботу за малу зарплату, маючи чоловіка-португальця, не влаштовувала дівчину, а родинний будинок у Лісабоні не давав їй спокою. І тоді Валя зважилась на таке, що в ріднІ та нареченого викликало шок
Історії з життя 0
Знаю кількох дівчат і молодих жінок, чи то розлучених, чи то вдів, які, працюючи за кордоном, знайшли там свою долю і оселилися назавжди в Португалії, Іспанії, Італії та
Сон не йшов, я потягнулася за телефоном, помоніторю соціальні мережі, може, й засну, читаючи. Натрапивши на статтю з психології сімейних відносин, я відчула, як склеюються повіки. Поруч солодко спав чоловік, не переймаючись нашим майбутнім. Я вже хотіла вимкнути телефон, як почула звук повідомлення з проханням додати в друзі. Замість «видалити запит» я випадково клікнула на «прийняти». Далі пішло «дякую за дружбу», «ти мене пам’ятаєш?», «а я був закоханий в тебе, але ти вже зустрічалась з Олегом», «не можу тебе забути. Буду у вашому місті, давай зустрінемось». Сон знову відлетів, я щось почала відповідати: «не пригадую», «навіщо?» і вийшла зі сайту, бо чоловік спросоння запитав: «Чого тобі не спиться»?
Історії з життя 0
Я довго не могла заснути через хвилювання, як звести кінці з кінцями, не допомагали вже навіть призначені лікаркою снодійні. Цьому була банальна причина: чоловік потрапив під скорочення штату,
Анеля незчулася, як по вуха закохалася та заявила рідним, що виходить заміж. Батьки не схвалювали її вибір, хлопця зовсім не знають, мама живе в іншій країні, тата він не має. Але донька добивалася свого то сльозами, то докорами, мовляв, Павло – напівсирота, мабуть, тому вони не хочуть його у сім’ю прийняти, бо тільки про багатого зятя мріють
Історії з життя 0
Ми з двоюрідною сестрою такі подібні, що нас вважали рідними. Я – копія свого тата, Анеля, як дві краплі води, схожа на тітку Любу. Тато якось розповідав, що
Мене ніби кип’ятком хтось ошпарив. Ось і довіряй сьогодні людям, якщо чоловік, хоч і колишній, плете проти тебе інтриги, а колега, з яким роки пропрацювали в школі, з чоловічої солідарності грає роль у замовленій виставі.
Історії з життя 0
Я вже зраділа, повіривши, що в мого благовірного нарешті прокинулися батьківські почуття. Та, як виявилося згодом, моя радість була передчасною. З Євгеном ми розлучилися, коли нашій донечці Оленці
«Де тонко, там і рветься», – співчутливо говорили її сусіди. Я також співчувала, але одна думка мене не покидала: кого-кого, а її не оминуть якісь прикрощі, якщо з її уст усякі прокляття так і сипляться
Історії з життя 0
У післяобідню пору спекотного липневого дня селом пронісся такий буревій, якого навіть довгожителі за своє життя не бачили. За якихось три хвилини ображена на людей природа показала неймовірну
Вікторія Ігорівна була жінкою щирою та відвертою. Я б сказала: занадто відвертою. Життя її складалося не зовсім щасливо. І про всі родинні проблеми вона не тільки не мовчала, а докладно будь-кому розповідала. І про те, що в обох батьків важкий характер, і про те, що молодшу сестру більше люблять, і про те, що не бажають її хлопця бачити своїм зятем, словом, всі знайомі й незнайомі були в курсі життя Олійників від а до я
Історії з життя 0
Що цікаво, що Вікторія й сама себе не щадила, намагалася видаватися скромною й самокритичною. Ці риси вона почала плекати в собі ще зі шкільної парти, особливо після похвали
Мамина подруга, помітивши цікавий стан дівчинки, познайомила її зі старшим на десять літ Геною. Він був добродушним хлопцем, але не відзначався ні вродою, ні вмінням залицятися, тому просто сказав:  якщо хочеш, виходь за мене заміж. Ельвіра спочатку відвернулася, пішла в свою кімнату поплакати, та згодом все ж дала згоду, тим більше, що її хата йшла під знос, через кілька місяців мала народитися дитина, а в Гени вже була облаштована квартира, яку він отримав від підприємства
Історії з життя 0
Моя співробітниця Ельвіра була жінкою ризикованою. Чоловіка свого вона не любила, зате увага чужих її тішила, а ревнощі благовірного тільки забавляли. Позаочі вона насміхалася зі свого Геннадія, говорила

You cannot copy content of this page