Головна

mar

Я була небажаною невісткою в родині Прокопенків. Свекор, Іван Микитович, той хоч старався це приховувати, а Зіна Львівна, свекруха, відверто демонструвала своє розчарування, що заради мене, першокурсниці коледжу, де її син Микита читав лекції, він розійшовся з Оксаною, дівчиною, з якою зустрічався ще зі школи, яка чекала його після служби, потім з-за кордону, де після вишу хлопець працював за контрактом.
Історії з життя 0
Я була небажаною невісткою в родині Прокопенків. Свекор, Іван Микитович, той хоч старався це приховувати, а Зіна Львівна, свекруха, відверто демонструвала своє розчарування, що заради мене, першокурсниці коледжу,
Після весілля мого сина Іван кликав мене йти жити до нього. Але так сталося, що скоріше його донька пішла від чоловіка і тепер мешкає в батька. А я таки зважилася відповісти Іванові згодою, тож мала приготувати романтичну вечерю, засвітити свічки, щоб у такій обстановці ми домовилися, коли подавати заяву до РАЦСу та з ким відсвяткувати наше скромне весілля.
Історії з життя 0
Я рано залишилася без чоловіка. Так трапилося. Олежикові тоді йшов одинадцятий рік. Я жила для нього, добре виховала, дала гарну освіту. Щоправда, суттєво допомагали свекри. І ось тільки
У вихідний я зайнялася пранням. З кишені чоловікових джинсів випали два запрошення на відкриття ювелірного салону. Спочатку я зраділа, що, нарешті, після кількох років напруженої праці та постійної економії, вийдемо з ним на люди. Але, виявилося, що на відкритті …ми вже побували ще в день його відрядження.
Історії з життя 0
Того ранку я їхала звичною дорогою на роботу в офіс туристичної компанії, де працюю менеджером. Водійського стажу в мене всього шість років, я не так часто сідала за
Мені працювалося легко, та якось відчула на собі пильний погляд відвідувача. Я поспішила до його столика. Може, зачекався, тому свердлить мене очима? Коли поверталась із замовленням, погляд чорних очей ніби скував мої руки, і я ненароком хлюпнула каву на його картату сорочку. Миттю серветками стала витирати і вибачатися, а він іронічно сказав: «Цікавий у вас, панянко, спосіб знайомитися з чоловіками. Я – Кирил. А ви»? Я ледь стрималася, щоб різко не відповісти на таке зухвальство.
Історії з життя 0
Якою ж немудрою я була в неповних двадцять років, поводилася як підліток, була з батьками нестримана й зухвала. Дотепер мені соромно, як згадаю, бо майже зіткнулася з такою
Я легко й плавно йшла коридорами Палацу одружень,  поки раптово не зіткнулася з Нею, цією дамою, що несподівано вигулькнула з-за рогу бічного коридору. З рук ледь не випала тека з документами, інстинктивно-ввічливо я встигла сказати «ой, вибачте», та у відповідь почула грубе «протри краще очі». Вона пішла не озираючись, впевнена в своїй правоті, а я на мить остовпіла. Зі мною ще таке не траплялось ніколи
Історії з життя 0
Я легко й плавно йшла коридорами Палацу одружень,  поки раптово не зіткнулася з Нею, цією дамою, що несподівано вигулькнула з-за рогу бічного коридору. З рук ледь не випала
Я просто хотіла бути щасливою. Не за всяку ціну, звісно, але шукала різні шляхи – від знайомств через друзів до знайомств через всесвітню павутину. От саме в ній я й заплуталася, відколи розчарувалася в друзях друзів і не привернула увагу поціновувачів театральних постановок, художніх виставок і музеїв, де я сподівалася зустріти духовно багатого чоловіка, та не вдалася до віртуального знайомства як останнього шансу вийти заміж
Історії з життя 0
Я просто хотіла бути щасливою. Не за всяку ціну, звісно, але шукала різні шляхи – від знайомств через друзів до знайомств через всесвітню павутину. От саме в ній
– Якщо ти мене, справді, кохаєш, то пробачиш, – сказав мені Кирило, коли вернувся до мене після місячної розлуки, – хоч заради дітей наших прости мені. – Не можу так легко простити, – я говорила щиро, – мені дуже важко через твою зраду, навряд, чи вже зможу відновити довіру
Історії з життя 0
– Якщо ти мене, справді, кохаєш, то пробачиш, – сказав мені Кирило, коли вернувся до мене після місячної розлуки, – хоч заради дітей наших прости мені. – Не
Хоч я намагалася не привертати до своєї скромної персони уваги, чоловіки липнули до мене, як бджоли до меду. Жодному залицяльнику я не давала  шансу, але коли побачила Євгена, частіше забилося серце, як в юної панни на першім побаченні. Він був старший за мене, зі смутними очима, не обсипав мене компліментами, поводився так, ніби ми давно знайомі, ніби я його молодша сестра, а не жінка, що закохалася в нього з першого погляду і ніяк не могла цього приховати
Історії з життя 0
Я знала собі ціну, що красива і маю лагідну вдачу. Тому, пішовши від першого чоловіка, усвідомлювала, що довго сама не буду. Я ще така молода, і мені так
Родини Лазаровичів і Карпенків пов’язувала багатолітня дружба: від покоління батьків – Едуарда та Бориса – до покоління внуків. На внуках вона й закінчилася. Дружнім взаєминам поставив крапку сорокап’ятирічний Артур Едуардович, директор мережі АЗС, що вчетверте був одружений на двадцятишестирічній внучці татового друга Бориса
Історії з життя 0
Родини Лазаревичів і Карпенків пов’язувала багатолітня дружба: від покоління батьків – Едуарда та Бориса – до покоління внуків. На внуках вона й закінчилася. Дружнім взаєминам поставив крапку сорокап’ятирічний
Усе життя мені здавалось, що я приречена бути щасливою та коханою. Гарна на вроду, творчої натури, єдина донька багатих батьків, добра мама й любляча дружина. Що ще потрібно для злагоди й спокою в родині, крім поваги і вірності чоловіка?! «Від добра добра не шукають», кажуть у народі, Але мій Володя, очевидно, був винятком із правил, та я про це ще не знала
Історії з життя 0
Усе життя мені здавалось, що я приречена бути щасливою та коханою. Гарна на вроду, творчої натури, єдина донька багатих батьків, добра мама й любляча дружина. Що ще потрібно

You cannot copy content of this page