Головна

mar

Сороковини припадали на п’ятницю. В цей день у нас було чотири пари. Додому цього тижня ми не їхали. Запланували піти в кіно на «Фантомаса». На останній парі лекцію читав професор, який мав звичку зажмурювати очі. Розповідав він цікаво, але таким голосом, як робот без емоцій, що можна були заснути. То щоб цього не сталося, щоб не захропіти, студенти по одному,тихенько, почали з аудиторії виходити. Подружки мене агітували також втекти, щоб перед походом у кіно встигнути навести марафет. Я відмовилася, хотіла все за професором законспектувати, а в кіно йти, не повертаючись у квартиру, бо я файна й без марафету. Дівчата образилися й сказали, що підуть без мене.
Історії з життя 0
Чорно-сірою хмарою насунулися на країну темні часи з тривожними звуками й темрявою, коли на кілька годин вимикали світло. У глибокому тилу, у віддаленому від міста невеликому селі, на
Дуся завжди ходила на месу до костьолу святої Анни. Після Богослужіння вона продовжувала навколішки зі сльозами на очах молитися за своїх покійних батьків, поки не відчула палкий погляд закоханого в неї юнака. Це був її знайомий художник-початківець Тарас. Він прийшов до храму помилуватися красою готики старовинної церкви, щоб малювати з неї картину, а не міг відірвати очей від стрункої чорнобрової панни, що віднедавна глибоко запала йому в душу
Культура 0
Дуся рано втратила батьків. Що робити, як жити юній дівчині у великому місті? Тож вона з польської столиці подалася до литовської. Тут жила її тітка, заможна світська пані.
Коли журналістка запитала Женю про її особисте життя, про кохання, дівчина відповідала неохоче. Вона вважала, що такі розповіді не на часі
Історії з життя 0
Коли журналістка запитала її про особисте, про кохання, дівчина відповідала неохоче. Вона вважала, що такі розповіді не на часі, що відбувається щось надзвичайне, величне в світі, і таким
Кілька років Зеня з доньками жила в рідному селі в своєї матері. Їй пощастило влаштуватися на роботу в школу. Тарас присилав дітям гроші і вважав, що цього їм досить. Але Зеня хотіла оздоровляти дітей на морі чи озерах. Влітку залишила дітей на маму і гайда на полуницю в Польщу. Ось там її й побачили односельці з чоловікового села. Ті не зволікали дати знати в Чехію: ой, а ти знаєш, що твоя залишила на стареньку маму дітей і не переймається, що Полінка хвора. Тарас примчав до тещі, обурювався, що вона й донька такі безвідповідальні, казав про намір повезти дітей на Шацькі озера. Соломійка була ніби не проти, але Полінка так розплакалася, що лиш з мамою поїде, аж кашель в неї почався. Тож батько поїхав ні з чим.
Історії з життя 0
Друга дочка Зеновії народилася хворою: у дитини погано функціонували легені. Постійне лікування вдома і в стаціонарах, потреба в санаторіях виставляли дороговартісний рахунок, а коштів у родині все бракувало.
Юля рано вийшла заміж, будучи ще студенткою університету, за аспіранта їхнього факультету. Саме він, Артем, наполягав на одруженні, хоч Юля говорила: хочу довчитися, а то підуть діти, не до навчання буде. «А навіщо нам діти? Поживемо для себе. З дітьми зачекаємо, навіщо нам клопоти: ти вчишся, я пишу кандидатську. Якщо хочеш знати, що таке діти, поїдемо до сестри. Її старшому ледве три рочки сповнилося, а вона вже близнят народила. Доброго чоловіка має, що той лемент дитячий витримує та на памперси заробляє».
Історії з життя 0
Юля й Настя – сестри, а такі різні. Якби хтось не знав їхніх батьків, не повірив би, що вони рідні. Коли сім’я разом, то все зрозуміло: Юля вся
Оголошують білий танець, серце вискакує з грудей. Теж саме відбувається з Соломією, здається, вона наче зблідла і на ватяних ногах наближається до нього. Тож він має бути сильний і підтримати свою кохану дівчину. «Це був ти?» – скоріше по губах зрозумів, ніж почув її запитання. «Так», – сказав на видиху, поки вони не закружляли в танці.
Історії з життя 0
Наймолодший син у сім’ї, Сашко, ріс хворобливим хлопчиком. На відміну від старших братів він був невисоким, блідим і худеньким. Батьки тим дуже переймалися, консультувалися в різних лікарів, віддавали
Сьогодні знову все повторилося: минула вже восьма вечора, а ніхто за дитиною не приходив. Іванна телефонувала на домашній, але слухавку не піднімали. Минулого разу примчала бабуся, так вибачалася, що геть про внучку забула, просила синові не казати, тиждень тому прибігала захекана друга дружина, але не стільки вибачалася, скільки виправдовувалася: понадіялася на свекруху, що забере дитину.
Історії з життя 0
Дитячий садок «Сонечко» вже встиг затихнути від галасу хлопчиків і дівчаток, всі групи позачинялися, весь персонал пішов додому і прийшов сторож, а вихованка старшої групи Оленка все ще
Одна вечірка засвітила в серці Варі надію на їхню з Тарасом взаємність. Дівчина насолоджувалася товариством хлопця, милувалася його дорогим англійським костюмом і годинником, насолоджувалася його задушевним голосом, коли читав власні вірші. Їй подобався навіть димок від дорогих сигар, які він полюбляв
Історії з життя 0
Коли Варя вперше побачила його, зрозуміла, що знов, тобто вдруге в житті, закохалася. А в цьому місяці їй сповниться аж 35. Cтара дiва, що поробиш. Її самотність –
Коли Тоня повернулася в гуртожиток, вахтерка віддала їй конверт без зворотної адреси, сказала, що залишив якийсь хлопець. «Що сталося, Тоню? Чому ти не прийшла? Я довго чекав. Давай зустрінемось завтра»
Історії з життя 0
Тоня дуже важко звикала до великого міста. Вона розгублювалася на дорогах, стомлювалася від шуму, не могла зосередитися в торговельних центрах… Але мусила звикати: треба ж учитися. В ті
Приїхала мама, вона не тільки не привітала доньку, не підтримала, натомість вимагала, щоб вона написала відмову від дитини, бо то для їхньої родини велика ганьба. «Чекатимемо дома тебе одну» – заявила категорично і поїхала додому
Історії з життя 0
Кінець травня 1980 року видався надзвичайно спекотним. Євгенія прийшла на пари в легенькому платтячку вільного крою. Поруч на студентській лаві сиділа її подруга Юлія. – Ти що –

You cannot copy content of this page