Тітка знала тільки ім’я та деякі подробиці про дівчину, тому почала нам із Галею розказувати й нарікати, яка ж та Віка нехороша, що поклала око на Олежикову квартиру і, мабуть, хлопця причарувала, бо він ходить як неприкаяний, відколи вона йому краватку подарувала, мабуть, приворот на неї зробила
Ми з подружкою Галею живемо в шести кілометрах від райцентру. Проблем із транспортним сполученням у нас нема, хоч наше село гірське, як то кажуть, кінець географії, і дорога
Моя віртуальна подруга опублікувала допис, який я розцінив, як крик душі. – Таки існує Доля. І вона в мене нещаслива. Розміняла вже п’ятий десяток, а чого досягла в житті? Чоловік покинув, бо зі мною нецікаво, єдину доньку послав вчитися в Лондон, бо що я можу їй дати, в колективі мене вважають посередністю, бо не вмію показати себе
Моя віртуальна подруга опублікувала допис, який я розцінив, як крик душі. “Таки існує Доля. І вона в мене нещаслива. Розміняла вже п’ятий десяток, а чого досягла в житті?
Мене тішить, що постійне переживання за долю Катерини, нарешті, покине моє серце
Молодша сестричка Катруся появилася на світ, коли мені було п’ятнадцять років. Мої батьки дуже хотіли другої дитини, та доля піднесла їм сюрприз, коли вони такого щастя вже й
За направленням я приїхала в гірське село вчителювати й одразу сподобалася місцевим парубкам, хоч вродливих панянок тут було чимало: і освічених, із дипломами медсестер, бухгалтерок, в тому числі, тих, що вже працюють у райцентрі, чи на пошті, чи в сільській раді
Рідня мого коханого Максима була проти, щоб я стала для них невісткою і дружиною для їхнього сина. Не місцева, як тут кажуть, не своя, хтозна, чи ґаздувати вміє,
Виявляється, можна палко закохатися і на схилі дарованих Господом літ
Одне з найсвітліших почуттів – кохання – асоціювалося в мене з юністю і вродою, зачарованими поглядами й зітханнями, захватом від краси його очей та блиском її шовкового волосся,
Я живу в невеликому селі, де всі про все і про всіх все знають. Я також в курсі, що різні люди живуть у селі: добрі й веселі, недобрі й сумні, працелюбні й ліниві, щедрі й скупі, багаті й не дуже, скромні й хвальки. Більше, звісно, односельців файних, що на застіллях про себе співають на слова Степана Пушика відому пісню: Файним людям файно спиться, Файним людям файне сниться, Файні люди файних знають, Файні файних поважають
Я живу в невеликому селі, де всі про все і про всіх все знають. Я також в курсі, що різні люди живуть у селі: добрі й веселі, недобрі
Згадую той день, коли я прийшла в учительський колектив міської школи. То було здійснення моєї мрії – навчати дітей рідної мови і літератури. Школу в моєму селищі я закінчила медалісткою, філологічний факультет університету – з червоним дипломом. Предмет свій я добре знала, дітей змалку любила, а моїм взірцем була моя улюблена шкільна вчителька і класна керівниця, з якою я продовжувала спілкуватися. Словом, я була сповнена оптимізму на своє безхмарне вчителювання. Але не все було так райдужно, як я сподівалося
Згадую той день, коли я прийшла в учительський колектив міської школи. То було здійснення моєї мрії – навчати дітей рідної мови і літератури. Школу в моєму селищі я
Перед весіллям ми ніяк не могли дійти згоди, де нам краще жити, в чиїх батьків, сперечалися, хто легше вміє ладнати: свекруха з невісткою, чи зять із тещею, а зійшлися на рішенні, що найкраще – житло орендувати. Але зарплати в нас, молодих спеціалістів, були невисокі, а гроші з весільних конвертів хотіли витратити на поїздку в Карпати
На весіллі ми отримували подарунок, на який і не сподівалися, – ключі від квартири. Це мої й Максимові батьки постаралися заздалегідь скластися порівну, щоб у незабутній для нас
Мені – 60. Десять років тому мене зовсім не тішив мій півстолітній ювілей. Але я приймала вітання та подарунки, ніяк не бажаючи чути цифру в тостах, яку кожен озвучував і озвучував. Я силувано усміхалася та дякувала. А тепер мені просто було байдуже, цифра не бентежила, і нічогісінько вже не хотілося
Мені – 60. Десять років тому мене зовсім не тішив мій півстолітній ювілей. Але я приймала вітання та подарунки, ніяк не бажаючи чути цифру в тостах, яку кожен
Щодня я читала його гороскоп, старалася непомітно покласти газету на стіл, перевернувши на останню сторінку, а потім, як могла, робила все, щоб передбачення збувалися. Це була моя таємна гра. Але якби я знала, куди вона мене приведе, можливо, зупинилася б раніше
«Гороскоп на березень обіцяє Терезам новий сприятливий період. Причому він почнеться в усіх сферах – удома, на роботі й у стосунках. Незважаючи на всі труднощі, які приготував вам

You cannot copy content of this page