mar

На п’ятому році нашого з Олегом подружнього життя нагрянула сімейна криза. Чоловік дорікав мені, що я занадто розслабилася у відпустці по догляду за дитиною, не хочу працювати, тринькаю

Микита – мій молодший улюблений внук від  доньки. З чоловіком вона розлучилася, хто батько другого сина так і не сказала, тож і допомоги ніякої на нього не мала,

Ми з подружкою Галею живемо в шести кілометрах від райцентру. Проблем із транспортним сполученням у нас нема, хоч наше село гірське, як то кажуть, кінець географії, і дорога

Моя віртуальна подруга опублікувала допис, який я розцінив, як крик душі. “Таки існує Доля. І вона в мене нещаслива. Розміняла вже п’ятий десяток, а чого досягла в житті?

Молодша сестричка Катруся появилася на світ, коли мені було п’ятнадцять років. Мої батьки дуже хотіли другої дитини, та доля піднесла їм сюрприз, коли вони такого щастя вже й

Рідня мого коханого Максима була проти, щоб я стала для них невісткою і дружиною для їхнього сина. Не місцева, як тут кажуть, не своя, хтозна, чи ґаздувати вміє,

Одне з найсвітліших почуттів – кохання – асоціювалося в мене з юністю і вродою, зачарованими поглядами й зітханнями, захватом від краси його очей та блиском її шовкового волосся,

Я живу в невеликому селі, де всі про все і про всіх все знають. Я також в курсі, що різні люди живуть у селі: добрі й веселі, недобрі

Згадую той день, коли я прийшла в учительський колектив міської школи. То було здійснення моєї мрії – навчати дітей рідної мови і літератури. Школу в моєму селищі я

На весіллі ми отримували подарунок, на який і не сподівалися, – ключі від квартири. Це мої й Максимові батьки постаралися заздалегідь скластися порівну, щоб у незабутній для нас