Сюди я переїхала рік тому, розміняли з чоловіком квартиру і я почала життя з початку в свої сорок. Дітей у мене не було і галас за стінкою мені не давав висиплятися
Якось я постукала в двері, коли вже геть не було сили це терпіти. Мені відкрила жінка якогось непевного віку і закліпала на мене очима: – Та їх у
Чоловік говорив, що втомився від такого нудного і прісного життя зі мною, а мій погляд зупинявся на його коробках, в яких він зберігав ще студентські конспекти, а йому ж уже було сорок років. думала про десятки його гумових тапців, які то в одному ящику, то в другому, його шурупи і пачка ламінтату вже десятий рік стояли під нашим ліжком. В кожній нашій тумбочці були якісь непотрібні його речі, які йому мали знадобитися чи він їх мав перенести в гараж, коли купить
І ось про гараж ця історія, бо саме заради нього, Руслан подався на заробітки. – Коли у мене буде гараж, тоді я куплю собі машину, – казав мені
Якщо чесно, то я не думала, що мою свекруху це розрадить, але Ольга вперлася: «Ти з мамою маєш один розмір і підемо та виберемо, в разі чого обміняємо на інше»
Якби таке зі мною сталося, то я б навіть найдорожчому пальту в світі не пораділа, але, може, їй видніше, що там матір відчуває… Свою свекруху я не те,
Їхав мій чоловік на заробітки аби здійснити свою давню мрію – купити гарну машину, де ж я думала, що він здійснить не лише свою мрію і все за мій рахунок?
Ми з Романом були одружені десять років і все у нас було непогано: жили в квартирі моїх батьків, двоє діток-школярів, ми обоє працювали, але я не повен день,
Всі навколо тільки й шепотіли, що тепер я вже точно переметнуся до старшого брата, бо молодший он який. «Старшому голову крутила. До цих пір не одружений», – казали.
Справді, збоку могло здатися, що старший Тарас не женився через те, що я йому відмовила і вийшла заміж за Петра, але насправді все було геть не так. Тарас
Чим довше я перебувала в таких умовах, тим чіткіше розуміла, що вийти заміж – то точно вихід з цієї ситуації. Але тут моя гарна зовнішність і зіграла зі мною такий жарт
Я завжди була привабливою дівчиною і мала багато кавалерів, перебирала ними і романи мала, але заміжжя не було у мене ціллю, бо я вірила, що от-от виберу найкращого
Мої батьки не приховували від мене, що я усиновлена і я довгі роки думала, хто ж та мати, яка вона, чому так вчинила. Дуже багато було версій в моїй голові, але таку я точно не розглядала і вона мене просто вразила до глибини душі і я не знаю, як мені бути.
Я росла в чудовій родині, де мама й тато мене любили, дідусі і бабусі няньчили. Про те, що я не їхня мені сказали на святкуванні в родичів їхні
– Але він навіть аліменти не платив, – кліпала я очима, а суддя стомлено сказала: «Значить не мали до нього претензій, а вимагали б, то й тепер би по-іншому все було». Здавалося б, тоді все було по-чесному, за мною лишалася хата, яку ми обоє купували, а він забрав все з банківського рахунку, все до копійки. Коли я дізналася, що грошей нема, то мало на собі волосся не рвала, адже я збирала на реабілітацію для доньки.
– Я заробляв ці гроші, а не ти, тому навіть не думай на мене подавати на аліменти! Хату ж я не забираю. А тепер он і хату прийшов
У нас з чоловіком останнім часом не лагодиться і ще й донька починає характер показувати. У неї з Максимом ніколи не було теплих відносин, а тут, що він їй не скаже, то вона все в штики і ще й перестала йому «тато» казати, а все «він» чи «той». А потім взагалі йому таке заявила, що я вже й не знаю чи правильно вчинила з тим Максимовим батьківством.
Максим батько строгий і Настя йде гуляти лише тоді, коли прибере у себе в кімнаті та вивчить, що задали на парах і такий контроль доньку дратував ще зі
Коли моя найкраща подруга таки забрала у мене чоловіка. то я навіть не сердилася, а що зробити, моєму Василькові треба енергійної жінки, не те, що я. То й що, що за плечима у мене двадцять п’ять років шлюбу? Мій Василько має бути щасливим
Я не обурилася й тоді, коли Василь сказав, що квартира його батьків, тому я не маю на неї права. – Вони мені подарували для моєї сім’ї, а ти

You cannot copy content of this page