Головна

nat

Я справді написала тоді йому це, адже вірила в наше кохання, думала, що він просто заплутався, але зробить правильний вибір. Ми з Віктором познайомилися на роботі і я одразу в нього закохалася, але він не звертав на мене уваги.
Історії з життя 0
Подейкували, що він підбиває клинці до доньки шефа, але я не слухала ці плітки. Для мене Віктор був принцом на білому коні, який просто зараз зачарований, але чари
Мені не було совісно, я з роздратуванням чекала, коли вона вже перестане за своїм кавалером побиватися, адже у неї була і буду я – її донька. Навіщо нам ще хтось?
Історії з життя 0
Батька свого я не знала і мама завжди була зі мною одна, ми звикли до того, що ніхто не порушує нашу ідилію. До того дня знайомства. Звичайно, що
Не хочу вірити, що в результаті все зводиться до душевного спокою. Що за нісенітниця? Невже квіти, зірвані біля дороги мають так само цінуватися, як дорогий букет за дві тисячі гривень?
Історії з життя 0
Тепер приїхала в наше село, хоч би й наступні п’ятдесят років сюди ні ногою, але час такий, що треба думати чи перезимую в місті. І так співпало, що
– І не повчай мене! Ніколи не хочу бути такою, як ти!, – слова вилітали з доньки і попадали в ціль, – Що ти знаєш про стосунки, що наговорюєш на Колю? Сама скільки секунд заміжня була?
Історії з життя 0
Я опустилася на крісло і дивилася в одну точку. Коли дев’ятнадцять років тому я робила вибір мати дитину і самій її ростити чи наново шукати щастя, то я
Тепер я розумію, чому син не зізнався, але я рада, що хоч так виправив ситуацію. Була й тут моя вина, але ж хто знав, що все так повернеться? Я ж завжди хотіла для своєї дитини якнайкраще.
Історії з життя 0
Ми остаточно забули за село, коли не стало моїх батьків. Максим з радістю їздив до них на канікули аж до дев’ятого класу, був ціле літо і навіть не
Молода була от і ляпнула тоді, думала, що попереду у мене велике кохання, а чоловік що? тільки в очі заглядає та догоджає, а сам гайки крутить і нічого більше в житті не хоче. Ще б пак – на всьому готовому. Не те, що я – з самого дитинства треба було за себе стояти, бо ж ніхто не допоможе, а клюнути завжди раді
Історії з життя 0
Коли я була мала, то ще нічого не розуміла, але далі слова і шепіт чи наголос «Ти дивився, яка у них донька росте, хто б міг подумати», зрозуміла,
Я думаю, що в такому віці вже не пасує отак за руки триматися, бо ніби ми не знаємо, що то за пара така, наче ніхто не знає, що Миколу жінка вигнала, а Марія така м’яка, що й такого прихистить. То нащо так виставлятися аби людям очі мусолити?
Історії з життя 0
Та я молода була, то не брала чоловіка, ще раз – чоловіка, за руку, бо то як би на таке видовисько люди дивилися? А тут вуса сиві, як
А що я могла подумати, на хвилиночку, коли мій чоловік несе на руках чужу дитину, а молода дівчина біля нього аж світиться від щастя? Подумати лишень, що двадцять років моєї вірності проміняні на можливість мати спадкоємця? Чому так?
Історії з життя 0
Коли чоловік вернувся додому, то я намагалася прочитати на його обличчі хоч якісь ознаки того, що ми вже більше не родина і ось він встане та піде збирати
Й досі не розумію, чому не розгледіла Сашу краще, не зрозуміла його суть, а помчала квартиру продавати. На що я надіялася? Захотілося нарешті зажити в радості та щасті, напевно того.
Історії з життя 0
Ми з моїм чоловіком Сергієм жили добре і навіть дуже добре, бо він був начальником в газовій конторі, грошей було і знайомств не бракувало. За кілька років ми
Яка дивина, що зараз ті самі люди, які ще двадцять років тому говорили мені про мою доньку та онука, тепер геть іншої співають, не надякуються, а що вони мені тоді «наспівчувалися» один Бог знає.
Історії з життя 0
Ще б пак, адже новина яка – вчительчина донька принесла в подолку та ще й не від українця. Гриміла новина на всі села й до району котилася і

You cannot copy content of this page