nat
Нашу сусідку Галину Петрівну я знала все життя, бо вона була одного віку з моїми батьками, та й раніше сусіди часто бігали один до одного аби щось позичити,
І ось тоді батьки Івана й подарували нам квартиру. Батько його був вахтовик і мати погодилася, що для любої дитини нічого не шкода. Я тоді так зраділа, що
– Доню, тобі за ним буде добре, бо він з робітної родини, там лежати ніхто не буде. – Мамо, але я вища за нього! Як я маю на
Я мало що пам’ятала з їхнього з татом життя, тому не знаю, чому тато з нею не захотів більше жити, але він часто приходив до нас з бабусею
Все почалося з того, що я познайомилася з Олегом, чоловіком мого віку, який не був одруженим, не обтяжений дітьми і дуже приємним у всіх сенсах. В свої сорок
Не так було важко виконувати свою роботу, як вислуховувати від керівниці постійні питання, багатозначні паузи, по сто разів питання про одне і те ж. Ми всі не знали,
Проте, що сестри, що свекруха мене незлюбили, як би я не старалася все робити, що по господарці було, але хто ту роботу переробити може? А свекруха все синові
Але, я ж не врахувала, кого він мені в хату привів… Ми з чоловіком не маємо статків, завжди працювали в Україні, я в школі кухаркою, а мій чоловік
– Вітаю тебе, Іринко, з п’ятдесятиріччям і бажаю аби тобі й надалі так щастило в житті, як до тепер, бо Бог тобі дав доброго чоловіка і свекрів, добрих
Подумати лишень, що ми прожили разом тридцять вісім років, діти вже дорослі, а він дивися, що витворяє! Довго думала, що робити, бо після усього не хотіла на чоловіка