«Чому він за всі ці роки не запропонував мені вийти за нього заміж?» – крутилося тепер в голові. Але тоді, коли ми лише сходилися, то все було таким логічним
– Іринко, ти вже маєш за плечима шлюб з білим платтям і фатою, як і я зі смокінгом. Це принесло нам щастя? Ні. Отже, справа зовсім не в
«Ти на себе в дзеркало дивилася?» – з такими словами чоловік пішов до молодої любки, а мене залишив з дзеркалом, де я уважно на себе дивилася. «Ну, Ніно, тобі лише сорок сім», – сказала я собі і швидко відвернулася від дзеркала.
Ні, я б довго перераховувала зморшки і сиве волосся, дуже довго, але нащо? Треба дивитися не лише на того, про кого кажуть, тобто на мене, але й на
Мама не розуміє, чому я так вчинила, адже чоловік на все плюнув, а для мене все, то чотирнадцять років шлюбу, і пішов до іншої, а я назад його прийняла
Скажу так, що чоловік на мої власні вуха зізнався, що живе на дві родини і почувається при тому королем, бо й одна і друга жінка намагаються йому вгодити,
Свята обіцялися видатися не дуже радісними, а зима як взялася з листопада так круто, що й на двір виходити не хочеться, а що вже казати, що мене прийдуть гості відвідувати з колядками?
То я колись колядувала так, що на другий день не могла говорити, а тепер що? Хтось пікне перед вікнами, що поки ти вікно розсунеш, то вже й по
Мені так стало гірко від слів свекрухи, бо не такого я чекала на Миколая, але я сумувала не над тим, що вона мені сказала, а чому вона мені це сказала
Зараз все поясню. Отож, на Миколая я своїй свекрусі крадькома поставила під подушку елементарний подарунок – теплі шкарпетки цукерки і мандаринки. Все. Подумала, що їй буде приємно, адже
Брат знову телефонував щодо хати і я не знала, що й відповісти. Не хочу я мамину хату продавати, але, видно, прийдеться
Мами не стало пів року тому і вона й так прожила дуже довге життя, бо дев’яносто років, то ще треба в Бога допроситися аби при добрій пам’яті і
– Мамо, я вдома, – гукнув з порогу Василь і, навіть, не роззувшись побрів на кухню.
– Знаю-знаю, що не роззувся, але що вже там думати про підлогу? Як все пішло, то чого про бруд переживати? Правда, ж мамо? А ви так мені говорили,
Донька ображено копилила губи, а я не розуміла чи вона дійсно нічого не розуміє чи просто їй так легше для своєї совісті робити
– Потім будуть люди про нас говорити, що ми тебе з хати вижили і сама всім будеш розказувати! А мені хотілося сказати: «А хіба це не так?», але
Коли я йшла до подруг на здибанку, то думала лиш про одне – чи жалітися перед Інною на своє життя-буття?
Справа в тому, що ми не бачилися з дівчатами двадцять років і за цей час багато у нас сталося подій. Але в Інни життя було таке, про яке
Мені невістка таке сказала, що й до цих пір не моду прийти до тями від того обвинувачення!
– Ваш син тільки те й робить, що лежить на дивані або грає в ігри! Не має ніякого розуміння аби мені допомогти хоча б з чимось! Скільки я

You cannot copy content of this page