Нам з сестрою вже за п’ятдесят, але вона мене просто ошелешила дитячим аргументом. Мені здається, що я вже й забула все, що було в дитинстві, а вона старша і ще пам’ятає
Отож, ми з Вірою були рідними сестрами, тільки вона на чотири роки старша і моя поява чомусь дуже її вразила. Батьки нас однаково любили і можу навіть сказати.
Спочатку свекруха до мене чіплялася за пилюку, далі за гарячі страви для Ромчика, далі про режим і сон, бо він якось не так виглядає, далі взялася нам нагадувати, що ми маємо вже їй онуків наштампувати і чим більше, тим краще
Якби вона була самотня, то я б подумала, що у неї купа вільного часу, але ж вона має чоловіка і батько Романа доволі простий чоловік і невибагливий, тому
Відколи я свою матір пам’ятаю, то вона завжди молодилася і завжди була в пошуку багатого чоловіка. І одного разу їй пощастило, хоч я так не думаю
Віктор був пихатим «новим українцем», якому пощастило розбагатіти і він одразу почав себе обкладати цяцьками багатого життя. Як моя мама на це повелася – я не знаю, але
Я таки безталанна якась, бо й з чоловіком жити не можу і самій теж не весело. Думала, що буду вести насичене життя. а сама сиджу перед телефоном, бо як не одна подруга відмовить, то інша
– Ой, у мене сьогодні онуки виступають. – Ой, я маю з чоловіком піти вибрати взуття. – Ой, я йду на ювілей з чоловіком. Зрадниці. Всі так своїх
Я всім розказувала. Яка у мене турботлива свекруха і як мені з нею пощастило. Я ще не чула від подруг аби свекруха так переживала за шлюб сина. Бувало, зателефонує до мене та наставляє, як то маю за Матвієм доглядати аби його ніхто інший з родини не забрав.
– Ти дивися, Юлю, бо він чоловік видний, часто у нього телефон відключений, а ти нічого не робиш. Я б на твоєму місці прослідкувала, де ж він ходить,
Я не знаю, що на мене найшло після двадцяти років шлюбу, вірніше, знаю, бо я цього хотіла з перших днів нашого спільного життя – щоб чоловік засипав компліментами, говорив, як він мене сильно кохає, як йому світ не милий без мене. Але у відповідь слів не було, а лиш звичайна буденність
Ну, побудував Руслан для мене і дітей будинок, заробляв гроші і вчасно повертався додому. Але толку мені з того? Я й тоді хотіла аби мене на руках носили
Коли мене на городі скрутило та так, що ні кроку ступити, ні дихнути, то я вже тоді почала трохи головою думати. А чого так? бо я по-іншому за все своє життя й не звикла – все треба було думати про когось, але не про себе.
Мама моя була хворобливою жінкою і по-господарству не дуже й могла робити, тому я з самого малку знала, що мала мамі наносити води, піти по корову і пригнати
Як же я доньку шпетила, що пішла від чоловіка і ще й в недузі. – Хто тебе буде виходжувати? Та він би хоч грошей дав, а ти горда? Господи, це ж треба було йому так пощастити з такою «мудрою» жінкою! Ще скажи, що ти на розлучення подала?
– Подала, – каже вона, а мені аж волосся на голові рвати захотілося. Сергій мені з самого початку не сподобався, але Галя його полюбила і хай вже буде.
Я синові говорила аби він не давав згоди на шлюб доньки, бо мені з першого погляду цей Ігор не сподобався. Ні мені, ні Мурчику, якого цей Ігор просто грубо посунув ногою, хоч міг просто обійти. Ще в родину не прийшов, а вже посуває
Та й онучка моя тільки двадцять років має і я їй в очі про це сказала і при ньому: – Іринко, в тебе ще таких Ігорів буде сто,
Якби чоловік мене не кохав, то я б це так не сприйняла, але у нас за плечима кохання і роки шлюбу. У нас діти дорослі. А тут ось така оказія – прийшла есемеска від любки, а я прочитала
Роман почав все заперечувати, але я вже почала пригадувати, що останнім часом він був як не у відрядженні, то на нараді, то ще щось, а я ж вірила,

You cannot copy content of this page