В моєму житті давно відсутнє щастя. Ще колись воно мене відвідувало, як святий Миколай, а потім, вирішило певно, що я вже доросла і перестало мене радувати подарунками
Зараз у мене чоловік, діти, онуки, кіт. Все є, а щастя нема. – Ти забагато хочеш, – каже мені подруга, – У всіх так в твоєму віці. Головне
Коли мені потім казали, що я була засліплена своїм коханням до чоловіка, я тільки усміхалася. Я бачила його недоліки, чітко бачила, але він так мені світився з середини, осявав всі свої недоліки, що я знала, він гідна людина зі своїми потребами і уявленнями, він міцне дерево з грубою корою, але ніжною серцевиною
Це було щастя, що він поруч зі мною і я старалася проявляти свою любов до нього так, як він того заслуговував, на мою думку. Я піклувалася, щоб всі
Я ніколи не розуміла, чому мій чоловік так ставиться до своєї матері. Він просто прибігав за першим покликом, намагався вгодити, передбачити потреби. І це після того, що він від неї зазнав
Чоловікові зараз шістдесят років, але він і далі намагається задобрити свою матір, яка вже й не пам’ятає, що нині за день, але пам’ятає, що не так зробив Михайло.
Як згадаю, як свекруха з чоловіком ділили наше майно, як складали горнятка кожному на купку, як сперечалися чи залишати мені килим, бо не зрозуміло, на чиї гроші він був куплений, як я зривала штори з вікон і все те впихала свекрусі в скатертину зі столу
Ніколи б була не подумала, що люди в нашому віці здатні до такого, до такої неймовірної дріб’язковості. Свекруха була дуже дріб’язкова і я переконалася, що цю рису вона
Юру я зустріла вже самотнім холостяком, який виховував десятирічну доньку Настю. Вірніше, він платив аліменти, а донька жила з матір’ю та новим батьком. Як я зрозуміла, Настя не дуже ладнала з вітчимом, тому дуже часто залишалася в батька
Тому не дивно, що мій прихід в життя її тата, вона сприйняла не дуже добре. Проте, вертатися до матері вона не хотіла, адже та була доволі сторога і
Чоловік прийшов, наче й нічого не було. Наче не було цих п’ять років і його гучного гримання дверима і ще й каже так добренько: – Ну, що ти, Любко, подумай, бо не завжди такий другий шанс випадає. Я ж і передумати можу
Я дар мови втратила, добре, що тут заскреготів ключ в дверях і на порозі з’явився Сергій. Бачили б ви обличчя обох чоловіків. Отож, п’ять років тому, мій чоловік
Від такої новини від доньки я не знаю, що вже й думати. Наче ростили ми її з чоловіком, як і старшу, але такі заяви про своє майбутнє – це за межею нашого розуміння
Хоч моя старша донька Єва, теж не має в житті щастя. Але вона бодай була одружена і дитина у неї від законного чоловіка. Ми хотіли аби вона сім’ю
«Ой, якби ти таке у свекрухи зробила!», – думаю це була перша фраза, яку почула я, коли мастила пелюшки ще немовлям. Може, хтось в дитинстві лякався Чахлика Невмирущого чи Баби Яги, а от я з самого дитинства знала, що найбільше, кого треба остерігатися, то свекруха
Поки я мало розуміла, що то за персонаж, бо була малою, думала, що то така істота, яка живе десь глибоко в землі і вилізає на запах таких безталанних
Звичайно, я не мріяла стати мамою для чужої дитини. Завжди думала, що матиму свої діти, чоловіка, житиму в мирі та спокої. Але доля розпорядилася по-іншому.
Не щастило мені з чоловіками в прямому розумінні цього слова. То гуляки, то в чарку зазирали, то про себе були високої думки. І кожному я давала шанс добряче
Я чекала, коли Костя покине дружину цілих десять років, він мав дуже багато причин для того аби поки бути з Нелею
– Сонечко, вона така безпомічна без мене, діти пропадуть, коли я залишу їх самих, бо вона ні їсти приготувати, ні щось людське купити. Гроші мої може за раз

You cannot copy content of this page