nat
З дому я пішла у вісімнадцять років і більше з мамою не говорила, а вона й не робила ніяких спроб порозумітися, бо вважала, що зробила для мене все
Хлипкий мій Іван, ой хлипкий. Тільки шістдесят виповнилося, а він вже згорбився та сили не має, добре, що хоч зарплата добра, бо він у мене екскаваторник і то
– Чого туди всяких водити! – Ба, але ж ми тільки в одній кімнаті сиділи, бо в інших і підлоги нема. – І що? Буде потім всім розказувати,
Мені сорок шість років і я давно живу без чоловіка, весь побут, всі проблеми від поламаного крану і нової москітної сітки – це все на моїй голові, а
І я була молода і вірила в кохання в хаті з лободи, але то, коли ви двоє, то ще можна не звертати увагу де ти живеш і що
– Сину, збрехала в такому, то й по життю брехатиме. Знала я таких, дівчаточок з села, які всіма силами хотіли зачепитися в місті. Тільки не всім щастить вийти
Ні, я любила його і заміж за Сашу хотіла, аж мріяла про цей день, але в шлюбі і в стосунках він виявився таким чоловіком, що я перехрестилася, коли
Моя свекруха недавно овдовіла і вирішила, що все майно має належати їй одній. З чого така думка – мій чоловік це до уваги не взяв і радо погодився
Ні, сват щебетав і заливався, а сваха все бігала зі стравами, як і майбутня невістка. І якраз в цьому й була основна причина мого занепокоєння. Справа в тому,
Моя свекруха ще доволі молода жінка, бо їй лише п’ятдесят чотири роки і хоч вона ростила мого чоловіка сама, але останні роки я чітко бачу, що вона націлена