Головна

nat

Я стомилася від порад, розрад! Треба змиритися з тим, що мені вже сімдесят і краще вже не буде
Історії з життя 0
Важко було обернутися на ліжку, важко встати, важко вийти з дому. Все думала про своє важке життя, що нема мене кому глядіти, бо донька далеко з онуками, що
Я образилася на Бога. В один день, який був одним з череди паскудних днів, я сказала Йому: «Чому Ти мені не допомагаєш? Чи є хтось, хто від малку приходить до Тебе? Навколо тисячі щасливих людей, які й забули про церкву, а ти й далі даєш їм щастя!»
Історії з життя 0
Я тоді думала, що маю на те право. Життя моє не склалося і в свої сорок п’ять я була з двома ще неповнолітніми дітьми в переповненій родичами батьківській
Син пішов від невістки і я вже подякувала Богу, але ж де я знала, що Настя така мстива? Я була невисокої думки про неї, а тепер бачу, що вона геть глузд втратила, а все через свій характер.
Історії з життя 0
Я одразу Павликові сказала, що вона геть нам не підходить, бо або з нею ні про що не говори. Або вона на все ображається, як їй слово скажеш.
І ось сталося. Пізні приходи додому, довгі відрядження і нарешті в його речах я знайшла милий ланцюжок, такі носять, хіба, юні особи
Історії з життя 0
Ми з чоловіком познайомилися в сорок років, коли вже втратили надію на щастя і прожили разом десять років, коли я почала переконуватися, що стара приказка про сивину та
Подруга врятувала мій шлюб і я сказала, що зроблю для неї те саме, а вона така: «Тільки не треба мені грозити!».
Історії з життя 0
Подруга врятувала мій шлюб і я сказала, що зроблю для неї те саме, а вона така: «Тільки не треба мені грозити!» Мені сорок три і мало стукнути сорок
Йшли роки і Світлана жила й далі в своє задоволення, а ми з чоловіком в орендованій квартирі. Я не раз натякала свекрусі, що пора їй провести якусь бесіду з сестрою, бо якось несправедливо, що вона одна в двокімнатній квартирі, а ми тіснимося в однокімнатній
Історії з життя 0
Ми сиділи на сімдесятиріччі тітки Світлани, але мені зовсім не подобалося це святкування. За жінкою вже прогули пишуть, а вона отаке витворяє! Тітка Світлана – це родина з
Марія знала, що про неї кажуть сусіди. А вона ж ні до кого з них з протягнутою рукою не ходить, то чого ж її неміч так їм очі коле? – А де її донька?, – чує за спиною, бо люди ж думають, що вона вже й недочуває
Історії з життя 0
– Так хто його знає? Десь поділася, я лиш раз її бачила, а я тут все життя майже живу, – каже друга сусідка, – Сама Марія винна, раз
Ранковим автобусом я приїхала до Ані і подзвонила в двері. – Нічого не питай. Подруго, а одразу лікуй, – бадьорим голосом почала я і зупинилася. На порозі стояла не Аня. – Аня вдома, – спитала я розгублено. – А ви хто?
Історії з життя 0
Була у мене подруга, вірна і найкраща в світі, але я все зіпсувала, бачте, посоромилася виглядати, як всі! А тепер що? Ні подруги, ні прихистку. Знала я Аню
Ота неприязнь у мене залишилася до цих жінок – все везуть, несуть в тих торбинках та все заглядають, хто б купив. Ні, аби віддати сусідам та отримати подяку і вдячність. Отакі, що за копійку готові на все
Історії з життя 0
Ніну я не любила, ще коли ми по дачі були сусідками. Вічно торби в руки і на базар, все, що лиш проросло чи проклюнулося – все тягнула в
Зять мені не подобався з самого початку. Але вся правда розкрилася, коли я зрозуміла, як він мою онучку виховує. Ще й аргумент знайшов, ні сісти, ні впасти
Історії з життя 0
Я не знаю, що моя Іринка в тому Романові знайшла – вічно насуплений, ні усмішки, ні слова доброго. Я таких чоловіків не признаю, бо то й на душі

You cannot copy content of this page