nat

Ми з чоловіком живемо разом вже 23 роки, має двох донечок, працюємо, відкладаємо, плануємо – все, як у всіх. Чотири роки назад поміж нами трапилася прикрість. Ну як

Відколи подруга розійшлася зі своїм чоловіком, я стала нервувати. Спочатку я думала, що мені все просто ввижається, що я себе накручую, але потім правда виявилася гіркою. Ми з

Не знаю, чого я тоді була до нього так вчепилася? Я ж його не те, що не любила, а просто хотіла аби цей хлопець за мною бігав і

Син мій, Володя, хоч і не мав багато грошей, але, думаю, поміг би їй виплатити дольову участь. – Ні, це моя квартира і ти до неї не будеш

Важко було обернутися на ліжку, важко встати, важко вийти з дому. Все думала про своє важке життя, що нема мене кому глядіти, бо донька далеко з онуками, що

Я тоді думала, що маю на те право. Життя моє не склалося і в свої сорок п’ять я була з двома ще неповнолітніми дітьми в переповненій родичами батьківській

Я одразу Павликові сказала, що вона геть нам не підходить, бо або з нею ні про що не говори. Або вона на все ображається, як їй слово скажеш.

Ми з чоловіком познайомилися в сорок років, коли вже втратили надію на щастя і прожили разом десять років, коли я почала переконуватися, що стара приказка про сивину та

Подруга врятувала мій шлюб і я сказала, що зроблю для неї те саме, а вона така: «Тільки не треба мені грозити!» Мені сорок три і мало стукнути сорок

Ми сиділи на сімдесятиріччі тітки Світлани, але мені зовсім не подобалося це святкування. За жінкою вже прогули пишуть, а вона отаке витворяє! Тітка Світлана – це родина з