Головна

nat

Марія знала, що про неї кажуть сусіди. А вона ж ні до кого з них з протягнутою рукою не ходить, то чого ж її неміч так їм очі коле? – А де її донька?, – чує за спиною, бо люди ж думають, що вона вже й недочуває
Історії з життя 0
– Так хто його знає? Десь поділася, я лиш раз її бачила, а я тут все життя майже живу, – каже друга сусідка, – Сама Марія винна, раз
Ранковим автобусом я приїхала до Ані і подзвонила в двері. – Нічого не питай. Подруго, а одразу лікуй, – бадьорим голосом почала я і зупинилася. На порозі стояла не Аня. – Аня вдома, – спитала я розгублено. – А ви хто?
Історії з життя 0
Була у мене подруга, вірна і найкраща в світі, але я все зіпсувала, бачте, посоромилася виглядати, як всі! А тепер що? Ні подруги, ні прихистку. Знала я Аню
Ота неприязнь у мене залишилася до цих жінок – все везуть, несуть в тих торбинках та все заглядають, хто б купив. Ні, аби віддати сусідам та отримати подяку і вдячність. Отакі, що за копійку готові на все
Історії з життя 0
Ніну я не любила, ще коли ми по дачі були сусідками. Вічно торби в руки і на базар, все, що лиш проросло чи проклюнулося – все тягнула в
Зять мені не подобався з самого початку. Але вся правда розкрилася, коли я зрозуміла, як він мою онучку виховує. Ще й аргумент знайшов, ні сісти, ні впасти
Історії з життя 0
Я не знаю, що моя Іринка в тому Романові знайшла – вічно насуплений, ні усмішки, ні слова доброго. Я таких чоловіків не признаю, бо то й на душі
Юстина не закриває двері на ніч, відколи почало серце прихоплювати. Діти далеко, а телефон вона вічно забуває ставити на зарядку. Поки день, то ще з сусідами поговорить, курей своїх випустить та кота погодує. Цілий день тягається по дворі, щоб надихатися та сонцем нагрітися. Страшно лягати спати одній, така ніч довга та безсонна
Історії з життя 0
У Юстини на стіні портрет її чоловіка, який вже років п’ять як відійшов у вічність, тільки з ним поговорить, набідкається, розкаже, що кури несуться в сусідки, а кіт
Онук мій не жениться і не планує, а я не розумію в чому причина. А от сусідка на мою біду тільки розреготалася таке мені сказала, що я й не знаю чи їй вірити, бо точно вона мені дитину оббріхує
Історії з життя 0
Онучок мій, Назарчик, має тридцять три роки і живе від нас окремо. Вирішив знімати квартиру, щоб ні мені, ні батькам не надокучати. Наталка сказала, що це гарна ідея
Курортом виявився старий комплекс з процедурами хоч і в мальовничій природі. В одному кінці коридору ванна, в іншому – туалет, годували так собі. А Ярко купував в магазині булки і кефір, щоб вони могли перекушувати і животи не мали бурчати. Олена вражено дивилася на чоловіка, а він на всі лади розхвалював цілюще повітря та мінеральні води, від яких так хочеться їсти
Історії з життя 0
Ярко і Олена переступили поріг хати і полегшено зітхнули, нарешті відпочинок скінчився. Хоч вони разом мріяли, що мають поїхати на відпочинок, але цього прийшлося чекати довгих двадцять п’ять
З донькою ми не розмовляємо вже 22 роки. Я ще жодного разу не бачила своїх власних онуків
Історії з життя 0
Пізнє моє каяття, ой пізнє. Та я вже зараз нічого назад повернути не можу. Я все своє життя пропрацювала на керівній посаді. Керувала цілим відділом, тож думала, що
Іду я така в зручному взутті додому, доїдаю морозиво, бо спека, як бачу, що біля під’їзду вантажне таксі!Цікаво, хто переїжджає? Я додому, аж тут Іван сумки збирає та пакує крісла, які він купив
Історії з життя 0
Є у мене подруга, яка позитивно дивиться на світ. Я в такі дурниці не вірила і поведінка подруги мене дратувала. Особливо, коли ти йдеш під дощем, бо парасолю
Вже й сорок мені на носі, а я далі самотня. Вирішила, що візьму дитину з дитбудинку. – Ти що?, – взялася мама, – Та що люди казатимуть? Ти ж знаєш, що добре ніхто не викидає!
Історії з життя 0
Все життя я прожила під гаслом «аби люди не говорили» і про мене й справді не говорять – кому є діло до самотньої старої з котом? Та хіба

You cannot copy content of this page