anna

Мені аж зле стало коли сходами підіймались у квартиру свекрухи для першого знайомства. Я погано той вечір пам’ятаю, адже й дихнути не могла добре у голові усе гуло.

Щойно я переїхала до нашого міста, треба було терміново шукати житло. Я була з маленького села, студентка і мій бюджет не дозволяв навіть мріяти про якісь апартаменти, тому

За наївністю своєю я вважала, що матір мого чоловіка в нашому житті ролі не гратиме ніякої, а якщо і буде, то мінімальну. Адже як не крути, сім’я у

— Ти ж справляєшся, а вона  – ні. – сказав чоловік так, ніби оте повинно було мене втішити. Ну так, я ж сильна я справляюсь. А от Ганна

Я довго стояла дивлячись у порожню коробку все ще не в силах повірити, що у ній абсолютно нічого немає. Перевернула, навіщось поглянула на дно і знову в середину.

Для мене завжди Новий рік був таким собі казковим святом. Знаєте, у сімейному колі вогники на ялинці і подарунки за північ. А новорічні свята? То ж справжня феєрія

Досі не можу зрозуміти, як така дрібниця, як моя покупка, змогла зруйнувати багаторічну дружбу. Ми з Наталкою були подругами ще з першого класу. Всі життєві радощі й труднощі

Я вже й не знаю, як із цією ситуацією впоратися. Життя і так не легке, а тут ще один постійний камінь спотикання — свекруха, Ольга Петрівна. Їй, здається,

Знаєте, зазвичай під Новий рік люди щось отримують, знаходять, трапляються з ними якісь дива казкові. А от у мене під минулий Новий рік чоловік зник. Живий, здоровий, своїми

Якби хтось сказав мені кілька років тому, що моє життя так повернеться, я б нізащо не повірила. Та й я сама ніколи не могла б про свою свекруху