anna
Я завжди вважав свою маму розумною, сильною жінкою, я пишався нею. Подумайте тільки: виховала мене сама, працювала, стежила за собою, ніколи не скаржилася на життя. Для мене вона
Я завжди вважала себе сучасною незалежною жінкою. Працювала, займалася спортом, стежила за собою, вела активний спосіб життя. Не раз чула від оточуючих захоплені слова про те, як добре
Я дивна. От що я почула від власної доньки нещодавно. Росла вчилась, то мама було й нормальною, а тепер я дивна, як виявилось. — Я не розумію чого
Не так я виховувала свою дочку, не так. І, якщо чесно, я просто не знаходжу собі місця від обурення після того, чому стала свідком нещодавно. найприкріше, що донька,
Колись, ще декілька років тому, я дуже переймалася, що скажуть люди, як поглянуть свекруха чи колеги по роботі, і чи відповідаю я їхнім вимогам. Тоді мені здавалося, що
Мене звати Олег, і я давно мріяв про родину та затишне життя у власному домі. Усе це набуло реальніших обрисів, коли ми з моєю нареченою Мирославою вирішили одружитися.
Мене звати Ганна, і я мешкаю в мальовничому селі поруч із сусідами – подружжям Петра та Марини. Ще донедавна ми спілкувалися доволі часто: віталися через паркан, обмінювалися овочами
Такі як пампушки із часником, тільки смачніші. Булочки із часниковим маслом. Смакота якої завжди мало, тож раджу приготувати одразу подвійну порцію. Цей рецепт виходить на 8 булочок. Якщо
Я завжди хотіла для своєї доньки щастя. Коли вона вийшла заміж, я щиро сподівалася, що цей шлюб принесе їй радість, підтримку та спокій. І довгий час так і
Ми з дружиною прожили разом дев’ять років. Були непорозуміння, але нічого серйозного. Ми завжди знаходили компроміс. Так мені здавалося. Але рік тому я вперше побачив її справжню натуру.