Нікому не побажаєш такої ситуації, в якій опинилася Галина. Але ми вже їй не співчували й не жаліли, бо не потрібно було влазити в чужу сім’ю. Одна тільки наша технічна працівниця Ольга запитала, чому Галина Дмитрівна сумна. Та наша математикиня була занадто горда, щоб поділитися наболілим. Просто їй пощастило, що Ольга просила Галину стати репетитором для внучки Світланки, і незабаром жінка була в курсі її ситуації
Моя колежанка Галя – вчителька математики в сьомому класі, де я була класною керівницею. Ми були ровесницями, навчалися в одному інституті на різних факультетах і стали в працювати
Пройшли роки. А я жодного разу не була на зустрічі ні шкільних, ні інститутських випускників. Не ображаюся ні на кого. Але вони ображаються на мене, бо всі були такі дружні й солідарні, тільки я хитра й зрадлива, й ніколи не підтримувала компанію
Пройшли роки. А я жодного разу не була на зустрічі ні шкільних, ні інститутських випускників. Не ображаюся ні на кого. Але вони ображаються на мене, бо всі були
Чи то серйозно, чи жартома Сергій Павлович сказав: «Звичайно, але з умовою, що запросите на новосілля». Ці слова почула молода жінка, що якраз зайшла. Керівник відрекомендував її своєю коханою дружиною Оксаною Антонівною, керівницею піар-служби компанії, а також представив їй свою нову заступницю. Дарині сподобалося, що в Оксані вона не побачила навіть тіні ревнощів. Тільки дівчина ще не знала, що висновки робити зарано
Дарина вирішила піти від Арсена, з яким уже рік проживала разом у його квартирі. Та не встигла вона таємно від нього спакувати свої речі, як хлопець з’явився на
Коли в Юлі вже була готова валіза і, як сама дівчина жартувала, віза, тобто квиток на потяг у кишені, на всіх парАх примчав Вадим, та не проводжати, а вмовити Юлю поїхати до нього. Вона відмовлялася, переживала, як це сприйме його столична мама, хлопець переконував, що вона буде тільки рада, а таксист звернув враз із дороги на вокзал і поїхав за вказаною Вадимом адресою
Юля навчалася в столиці. На останньому курсі коледжу познайомилася з Вадимом. Він був корінним киянином, проживав із мамою. Як на свій молодий вік, юнак уже був розчарований в
Якось я трішки пізніше повернулася додому, а моя невістка вже на городі порядкує, поле бур’ян, а заодно й гірчицю всю повиривала. Я схопилася за голову, але їй нічого не сказала. В неділю прийшла до мене сусідка побалакати. І тут у мене язик засвербів. «Галю, – кажу їй, – а вділиш мені гірчиці, бо моя невісточка люба геть усю повиривала». І тут я почула зітхання. Це Олеся біля відчиненого вікна стояла й випадково почула мої слова
– Моя пташечка ще не прокинулася? – чула я спросоння лагідний голос. – А я вже корівку видоїла, молочка принесла. – А сирнички будуть? – Вже спекла, моя
Знала б я, що мене чекає, то краще б вік дівувала. Згідно нашого звичаю, ми з нареченим «колядували» від хати до хати, запрошуючи родину на весілля. Коли приходили до його рідні, мене міряли такими прискіпливими поглядами, а трішки вже “веселенький” дядько сказав: «Федуню, ти такий козак, нівроку, а в твоєї дівчини ручки такі тоненькі, сама така в личко дрібненька. Що то за господиня буде»?
В юності я була такою тоненькою й мініатюрною, що мене іноді називали Дюймовочкою. Та навіть і на другому курсі, хоч вже дещо підросла, була подібна на старшокласницю. Коли
Сім’я Петра Івановича була строгою: красуня дружина не працювала, доньок батько тримав у суворій дисципліні. Глава родини був великим начальником і нібито й гарним сім’янином, бо дім їхній був повною чашею всякого добра й достатку. Але, хоч усього було вдосталь, молодим дівчатам бракувало волі, особливо, студентці Аліні, що вже навчалася в магістратурі й зустрічалася з однокурсником Андрієм
Якось Аліна повернулася додому пізно ввечері, тато ще не спав, чекав її, та й до півночі було ще далеко, і почав вичитувати доньці за спізнення, що не зателефонувала,
Михайло Григорович був успішним підприємцем. Він одружився, коли йому було ледь за тридцять зі своєю молоденькою секретаркою Ніною, в яку закохався до нестями. Дотепер він думав лише про роботу й кар’єру, про авто й будинок, а про одруження навіть не замислювався, маючи ще деякі плани щодо гарного відпочинку на морях-океанах. Та коли «любов неждано так нагряне, коли її ще й не чекаєш», як співається в пісні, то серцю не накажеш
Михайло Григорович був успішним підприємцем. Він одружився, коли йому було ледь за тридцять зі своєю молоденькою секретаркою Ніною, в яку закохався до нестями. Дотепер він думав лише про
Спостерігаючи, в якій розкоші зростає одноліток її сина – Степанка – Марія просила Господа, щоб він став у майбутньому заможним і успішним. Вона десь начиталася від психологів про різні практики візуалізації і робили на великому аркуші аплікації з вирізок із глянцевих журналів: ось цей красень у костюмі від Діора – її син, це авто Мерседес належить її Степанку, а ось його розкішний будинок, його сім’я, що відпочиває на Мальдівах
У великому місті жили дві жінки. Їхні чоловіки виявилися несумлінними сім’янинами й недбайливими батьками. Після народження дітей вони покинули дружин і не допомагали молодим мамам у вихованні синочків,
Ірина й Тетяна були подругами з дівочих літ. Вони працювали у відділенні зв’язку Укрпошти. Майже одночасно дівчата вийшли заміж, наступного року вони стали мамами своїх єдиних діток. Ірин син і Танина донька були однолітками, відвідували один садок, навчалися в одній школі. Але тоді жінки й уявити не могли, що після другого повноліття їхніх дітей стануть ще й свахами
Ірина й Тетяна були подругами з дівочих літ. Вони працювали у відділенні зв’язку Укрпошти. Майже одночасно дівчата вийшли заміж, наступного року вони стали мамами своїх єдиних діток. Ірин

You cannot copy content of this page