Головна

mar

Сьогодні я вперше за час моєї роботи на посаді керівниці туристичної агенції прилюдно зробила такі різкі зауваження своїй заступниці й подрузі Марині за те, що вона на годину відлучилася з офісу та ще й прихопила з собою мого особистого водія. І це в той час, коли я на неї дуже розраховувала, адже зашиваюсь із роботою, на носі важлива зустріч, перемовини, договір, бюджет… Тож я не добирала слів, забувши на якийсь час, що саме Марина завдяки її професіоналізму допомогла мені підняти фірму й досягти таких гарних результатів
Історії з життя 0
Сьогодні я вперше за час моєї роботи на посаді керівниці туристичної агенції прилюдно зробила такі різкі зауваження своїй заступниці й подрузі Марині за те, що вона на годину
Якось я зайшла в кав’ярню на чашку кави й побачила за одним із столиків мою приятельку Валю. Ми зраділи одна одній, обійнялися. Та коли я побачила, з ким це вона так мило бесідує, була ошелешена. Але Валентина не помітила мого здивування і відрекомендувала нас одна одній: Олена – Софія. Так як я знала, що це за птиця, не витерпіла: – Очманіти! Валю, і ти так спокійно з нею розмовляєш? Софія була вкрай збентежена, вона мене впізнала, очевидно, що здогадка промайнула в її голові. Та Валентина моє запитання пропустила повз вуха. – Вибач, Ленко, ми з Софійкою маємо серйозну справу. – Ну-ну, не заважатиму.
Історії з життя 0
Якось я зайшла в кав’ярню на чашку кави й побачила за одним із столиків мою приятельку Валю. Ми зраділи одна одній, обійнялися. Та коли я побачила, з ким
Я стала успішною рестораторкою й вирішила пожити трохи для себе: відвідувати драмтеатри, ходити на концерти, словом, духовно збагачуватися. Витрачати час на побут: прання, прибирання – не мала вже ніякого бажання. Могла собі дозволити найняти хатню помічницю, тож написала оголошення, й на нього досить скоро відгукнулася молода жінка, що недавно приїхала з малого містечка в Київ
Історії з життя 0
Скільки зусиль мені коштувало досягти в житті всього, що в мене є зараз. Я була старшою в родині. Коли вийшла заміж, жила якийсь час у сім’ї чоловіка. Та
Раніше я не надавала значення штампу в паспорті. А даремно. Саме про це й моя історія
Історії з життя 0
Раніше я не надавала значення штампу в паспорті. А даремно. Саме про це й моя історія. Я продовжувала сімейний бізнес моїх батьків, була власницею кав’ярні. Якось до нас
Телефон задзвонив у такий непідходящий момент, що мені навіть не хотілося піднімати слухавку. Ніби щось передчувала. Зрештою, так і сталося: з цього часу почалися випробування для нашого подружжя
Історії з життя 0
Телефон задзвонив у такий непідходящий момент, що мені навіть не хотілося піднімати слухавку. Ніби щось передчувала. Зрештою, так і сталося: з цього часу почалися випробування для нашого подружжя.
Так склалися обставини, що ми з 10-річною донечкою Тамілою приїхали з півострова в рідне місто батьків мого однокласника – Любомль.. Максим зустрів нас на вокзалі, повіз до себе на квартиру, запропонував помитися з дороги й пообідати. Несподівано швидко повернулася з роботи його дружина Іра. Якраз у цей час я виходила з ванни і, побачивши реакцію Ірини, зрозуміла, що Максим її ще не встиг попередити про наш приїзд, тож спробувала пояснити, чому я тут. Та де там!
Історії з життя 0
Так склалися обставини, що ми з 10-річною донечкою Тамілою приїхали з півострова в рідне місто батьків мого однокласника – Любомль.. Максим зустрів нас на вокзалі, повіз до себе
На роботі мене чекав неприємний сюрприз: викликав шеф, дав аркуш і ручку написати заяву на звільнення і якнайскоріше повернути всю суму в касу фірми, мовляв, він дорожить своєю репутацією, не має бажання вислуховувати чоловіка-ревнивця своєї співробітницї і водночас спонсорувати його тещу. За чоловіка я вибачалася, але й заяву підписала. От звідки взяти гроші, щоб повернути фірмі – не уявляла
Історії з життя 0
Мені насамперед потрібно було подбати про маму: а неї стрімко знижувався зір. Все в нас ніби й було: чудовий фахівець, оптимістичні прогнози, відкладені на кращі часи мамині гроші
Коли я назавжди покидала заміський будинок, сусідки моїх родичів дорікали мені й кидали в спину: «Ото хитрюга. Ніколи тут не жила, палець об палець не вдарила, щоб допомогти з будинком. На готове все із Європи примчала. Совісті взагалі не має, останню копійку з брата витягла». Та мені сумління не докоряє. А ви як вважаєте: є в чому каятися чи ні?
Історії з життя 0
Мої батьки розлучилися, коли мені було дванадцять років. Тато залишив нам із мамою квартиру в Херсоні, а з рейсу(він працював далекобійником) повертався в заміський будинок своїх батьків, де
Нікому не побажаєш такої ситуації, в якій опинилася Галина. Але ми вже їй не співчували й не жаліли, бо не потрібно було влазити в чужу сім’ю. Одна тільки наша технічна працівниця Ольга запитала, чому Галина Дмитрівна сумна. Та наша математикиня була занадто горда, щоб поділитися наболілим. Просто їй пощастило, що Ольга просила Галину стати репетитором для внучки Світланки, і незабаром жінка була в курсі її ситуації
Історії з життя 0
Моя колежанка Галя – вчителька математики в сьомому класі, де я була класною керівницею. Ми були ровесницями, навчалися в одному інституті на різних факультетах і стали в працювати
Пройшли роки. А я жодного разу не була на зустрічі ні шкільних, ні інститутських випускників. Не ображаюся ні на кого. Але вони ображаються на мене, бо всі були такі дружні й солідарні, тільки я хитра й зрадлива, й ніколи не підтримувала компанію
Історії з життя 0
Пройшли роки. А я жодного разу не була на зустрічі ні шкільних, ні інститутських випускників. Не ображаюся ні на кого. Але вони ображаються на мене, бо всі були

You cannot copy content of this page