Головна

mar

Коли до класу плавною ходою зайшла, ніби припливла, повнувата пані в діловому костюмі, який не міг приховати її пишних форм, хлопці на останніх партах почала впівголоса жартома перепитувати один одного: «То твоя бабуся прийшла»? Дівчата пирскали крізь сміх
Історії з життя 0
Коли молоденька вчителька української мови і літератури пішла в декретну відпустку, ми засмутилися. Вона була весела, добродушна, поблажлива до наших пустощів, навіть коли не виконаємо домашньої вправи, «не
Я була дуже щаслива, коли мій молодший брат Роман одружився з дівчиною з гарної родини. Молодята стали проживати у просторому будинку наших сватів. Емілія – єдина донька в сім’ї, тож батьки її пестили й леліяли, кожну порошинку з неї здували. Тим не менше мати навчила її всім премудростям справжньої господині й дружини. Здавалося б, жити тільки й життю радіти. Але не так сталося, як гадалося.
Історії з життя 0
Я була дуже щаслива, коли мій молодший брат Роман одружився з дівчиною з гарної родини. Молодята стали проживати у просторому будинку наших сватів. Емілія – єдина донька в
Зайшла якось у магазин, а там була Леся. Вона перед людьми до мене з претензіями: «Що ти так розхвалювала мого благовірного, ніби сама з ним жила. Якщо він тобі такий милий та любий, то забирай його собі. Дарую». Я зненацька була така шокована, що не змогла сказати й слова в оправдання. Того ж дня їду в автобусі, на зупинці заходить Денис і сідає на вільне місце біля мене: «Слухай, а чого ти так мою, та вже не мою, Лесю захищала? Якщо вона така добра, то чого твій брат на ній не женився»?
Історії з життя 0
Я себе поважала за те, що не любила пліток, не брала участь у тих розмовах, де комусь обмивали кожну кісточку. Від своєї бабусі не раз чула: а то
– Так ось,- продовжувала свекруха, – зголосився якось Никанор допомогти батькові заготовити дров. Коли ввійшов до хати, мама ще готувала нашим лісорубам щось поїсти. Я залізла на піч погрітися. Мама запросила парубка сісти й жартома запитала: «Коли женитися будеш, Никанорчику?». «Зачекаю, поки моя дівчина підросте. А то сидить на печі й лялькою бавиться», – відповів так, аби більше його не зачіпали, й зазирнув за комин, за яким я ховалася
Історії з життя 0
Борис і Таня були ідеальною парою. Вони познайомилися в Чернівцях, на фестивалі «Червона рута», а були родом із різних областей України. Боря працював у Прилуках, а Таня –
Після занять, коли інші діти спокійно гралися, Наталочка підійшла до мене й почала розказувати: – А знаєте, діда мороза нема насправді, то дядя перевдягається, щоб малих дітей потішити. – А звідки ти знаєш? – Мені мама сказала. А Миколайчик живе на небі. – Хто тобі сказав? – Мама. Вона його просила подарувати їй донечку. – І він її послухав? – Таак. І привіз мене в золотій корзинці на срібних санчатах
Історії з життя 0
Йшов 1986-ий рік. Я перший рік після навчання працювала за направленням вихователькою старшої групи(п’ятирічні діти) дитсадка в одному з районних міст Івано-Франківської області. Завідувачка – дружина судді, за
Юліана вважала, що її донькам дуже пощастило з чоловіками. Ще б пак! Вона ж їх сама вибирала. Звісно, ніхто й не здогадується, як вона це робила й чого це їй коштувало. А робити щось треба було, бо її дівчатка-близнята були якісь непрактичні, занадто спокійні, словом, обидві вдалися до свого тата, такого нерішучого, що ним треба було керувати
Історії з життя 0
Жінка не могла своїх дочок зрозуміти: ну чого їм не вистачає, купаються, як сир у маслі, чого тільки не мають, навіщо скаржаться їй на життя. Зятів собі Юліана
Коли наші «помічники» з міста відпочивали, я знову крутилася, як білка в колесі, щоб спекти обіцяні пироги, накрутити голубці й наліпити пельмені. В неділю встала вдосвіта наварити борщу, подоїти корову. Чоловік погодував всю живність, і ми з ним пішли до церкви, родичі спали до обіду, бо дівчата прийшли пізно з дискотеки, а подружжя дивилося телевізор до пізньої ночі. Я заходилася нарізати овочі на салат, надіючись, що котрась зголоситься допомогти хоч стіл накрити. Та де там. А попросити Оксану допомогти не наважувалася. Пообідали. Я знову дала їм всього, чим хата багата, надіючись, що ми заплатили їм за «допомогу».  “Завжди так не буде, – тішила себе, – вони задумаються: нам є з ким ділитися, коли приїжджають діти з онуками”
Історії з життя 0
Якось улітку ми з чоловіком гребли сіно. На бездонному синьому небі не було ні хмаринки. Ми трохи стомилися – обоє немолоді, до пенсії вже недалеко, і вирішили перепочити
Моросив дрібний осінній дощик, тож хлопець запропонував зайти до кав’ярні. Коли сіли за столик і почали читати меню, Руслан заявив: «Ми з тобою ще студенти, то давай розраховуватись окремо». «Та я не проти, – Андріана зніяковіла, – але гроші маю лише на маршрутку». «Отакої, а я змерз і зголоднів, – незадоволено пробурмотів Руслан, то замовлю лише собі. Ти не проти?» Вкрай збентежена дівчина тільки здвигнула плечима й навіщось сказала: «Та ні, я ж на дієті». «О, хвалю, жінка має стежити за фігурою», – Руслан задоволено смакував кусочком торта і з насолодою пив духмяний напій, потім розрахувався великою купюрою, за решту з якої можна було й пригостити дівчину, яку запросив на побачення.
Історії з життя 0
Коли Андріана відчула, що готова відпустити образу своїх попередніх стосунків, погодилася на побачення з хлопцем, з яким познайомилася на весіллі в подруги. Їй здалося, що він, Юрій, є
– Привіт. Ти вдома? Можна зайти? – голос у слухавці свідчив, що в моєї коліжанки Віталії щось трапилось, тому я не витримала, щоб не спитати: – Все добре? Всі здорові? Почувши замість відповіді гудки, я пішла заварювати каву й нарізати торт, щоб пригостити подругу й вислухати її. Віта була трохи бліда, привіталася здавленим голосом, відмовлялася від кави, та я все ж змусила її пройти на кухню, щоб присісти й заспокоїтися. – Ми свою Маринку вночі відвезли в пологовий, – почала Віта й розплакалась.
Історії з життя 0
– Привіт. Ти вдома? Можна зайти? – голос у слухавці свідчив, що в моєї коліжанки Віталії щось сталося, тому я не витримала, щоб не спитати: – Все добре?
Марія ніби помолодшала років на двадцять. Вся аж світилася радістю. Такі метаморфози сталися з нею після того, як приїхала з курсів післядипломної освіти. Коли з донькою йшли разом, незнайомі вважали їх сестрами. Батьки також помітили, що донька аж надто весела й загадкова, й прямо запитали, чи не мільйон виграла в лотерею. «Краще! Виходжу заміж!» Це прозвучало, як дежавю. Саме 20 років тому вони почули таку заявочку від неї, 17-річної дівчинки. Сьогодні це почула ще й внучка, Маріїна донька. – Мамо, ти жартуєш? – Отакої! Донька на виданні, а вона сама зібралася заміж. – Скільки років сама, що тобі спало на думку на старість, – навперебій заговорили батьки. Марія аж зблідла: – Старість? Мені ж лише 36.
Історії з життя 0
Марія ніби помолодшала років на двадцять. Вся аж світилася радістю. Такі метаморфози сталися з нею після того, як приїхала з курсів післядипломної освіти. Коли з донькою йшли разом,

You cannot copy content of this page