Віта спересердя кинула слухавку, але через свою наївність і допустити не могла, що втрачає чоловіка. Кирило повернувся тільки вранці. Щось винувато белькотав про втому, несправну машину, боячись глянути дружині в очі
Коли Віталія з Кирилом придбали в кредит квартиру, радості подружжю не було меж. Хоч і сплачувати доведеться роками, але ж своя оселя. Двоє донечок підростає – Оленка й
Поліна назвала своїх донечок-близняток Зоєю і Світланою на честь святих, пам’ять яких Церква вшановує 13 лютого. Жінка бажала, щоб її діти, що в цей день народилися, мали сильних покровительок у Небі, були щасливішими, ніж вона. Давати імена, згідно церковного календаря, була їхня сімейна традиція. До того ж немовлята потребували опіки небожителів Раю. Донечки були ранніми пташками, так як поспішили на світ передчасно
Поліна назвала своїх донечок-близняток Зоєю і Світланою на честь святих, пам’ять яких Церква вшановує 13 лютого. Жінка бажала, щоб її діти, що в цей день народилися, мали сильних
Коли наша секретарка зайшла з документами Евеліни в кабінет головного редактора, щоб повідомити про зміну прізвища колеги на її дівоче, шеф насторожився, почувши прізвище Ковальчук. – Евеліна Володимирівна, – протяжно мовив він. Здавалося, якась здогадка мелькнула в його голові
Моя колежанка Евеліна вже з місяць після свого розлучення ходила, як у воду опущена. Вона прийшла до нас у редакцію зразу ж після університету, вже була заміжньою, тож
Ми зустрілися з Ларисою на семінарі, вона сказала, що все життя плакатиме через мене, бо я їй таку лиху невістку нарадила
Моя троюрідна сестра Галя була на диво працелюбною дівчинкою. Ми були однолітками. У школі я навчалася на самі п’ятірки, Галя зрідка бачила найвищу оцінку в своєму щоденнику з
Жінки привіталися, господиня запросила їх сісти, й, не питаючи причину відвідин, взялася до звичного ритуалу: запалила свічку, налила в миску води, дала Мар’яні в руку потримати якийсь камінець, сказала опустити його в миску з водою, зі свічки накапала туди воску, вийняла звідти химерне зображення, довго уважно розглядала, шепочучи якесь замовляння, і, нарешті, винесла вердикт
Живу в невеликому селі неподалік райцентру, більшість мешканців якого працює в місті. Серед них і Ольга, моя найближча молода сусідка. Вона – проста працівниця, а віднедавна подружилася зі
Христя вперше по-справжньому закохалася на третьому курсі університету. Вона до хвилинки пам’ятала той вечір. Теплий духмяний травень. Дискотека. Її на танець запрошує чорнявий стрункий хлопець, і вони плавно кружляють у ритмі вальсу. «Напевне, він займався бальними танцями», – подумала дівчина, бо вона також у школі відвідувала танцювальний гурток, навіть мріяла стати балериною. Хлопець подякував за танець і засипав Христину компліментами, мовляв, як легко й приємно було з нею танцювати, ніби вона професійна танцівниця. Дівчина усміхнулася й відповіла йому таким же компліментом
– Я, насправді, танцюю з семи років, – радісно відповів він. – Я також відвідувала бальні танці. – Оце так збіг. Дуже приємно. Вони познайомилися, потім Ілля провів
Хлопець зголосився допомагати їй з німецькою, щоб у дівчини був відмінний атестат, бо їхній учитель Максим Альбертович Фукс був надзвичайно строгий і вимогливий. Його дід жив у Лейпцігу, де згодом навчався внук, тож і мову, і методику він знав досконало. Коли нарешті дер лєрер був задоволений знаннями учениці й поставив їй заслужену п’ятірку за рік, безмежно щаслива Настя щиро дякувала Давиду, а він так серйозно поглянув на дівчину і тихо та несміливо промовив: «Іch liebe dich». Від несподіванки радість дівчини вмить змінилася на збентеження. Вона вже віддавна була безнадійно закохана в юнака, мовляв, він студент, а вона всього-на-всього учениця, але, виявляється, не безнадійно
Ця пісня постійно лунала в Настиній голові. Адже вона сама опинилася в такій ситуації. Друзі, і Давид, і Сергій, освідчилися їй у коханні, але схоже на те, що
Мар’яні хоч не показуйся додому, бо тільки й чути, чому та й чому не виходиш заміж
До моєї сусідки Ольги на літню відпустку приїхала на власнім авто співробітниця Мар’яна, що працювала головним технологом у них на хлібокомбінаті. Це була красива й успішна 29-річна жінка,
Подруги домовилися вранці зустрітися біля кав’ярні, випити кави й разом піти на пари. Та не встигла Сніжана дійти до умовленого місця, як побачила за декілька метрів знайомого, який виходив із під’їзду з елегантною дамою, ніжно обіймаючи її за талію. Він був дуже похожий на чоловіка нашої колеги, методистки Інни Андріївни. «Олег Петрович? – Сніжана не хотіла вірити своїм очам. – Нічого собі «відрядження», про яке говорила Інна”
Моя колежанка Сніжана навчалася заочно в університеті. Коли вона була на сесії, я заміняла її в старшій групі нашого дитсадка. Дівчина зі своєю однокурсницею постійно проживали на одній
Моя сусідка говорила знайомим мені голосом, але з невластивими ще її віку нотками буркотливих бабусь, вічно незадоволених сучасною молоддю. – А ви де навчалися? – запитала я, повернувши до неї голову, і враз впізнала: Тамара? – Неля? – вона округлила свої і так великі блакитні очі. – Як це я тебе не впізнала? А ти змінилася, така жіночна стала, а колись була тоненька, дрібненька, як мурашка. – Сім’я, діти, – ніби виправдовувалася я, – а ти – навпаки, така струнка й красива стала, як сімнадцятка. – І в мене сім’я була, і єдина дочка є, – сумно мовилаТамара, але зразу ж повеселішала: – А в сімнадцять я пампушкою була, такою, як в університеті, потім вийшла заміж, народила доньку, розлучилася
Заледве я встигла через Месенджер повідомити чоловіка, що на курси післядипломної освіти приїхала вчасно, зареєструвалася й сиджу в аудиторії, чекаю лекції, як почула нібито знайомий голос: – Біля

You cannot copy content of this page