Подруга образилася, коли я їй говорила, що це заборонене кохання, що шила в мішку не сховаєш. Вона пішла з квартири, де ми з нею мешкали. Доїжджала на роботу й з роботи з директором на його автомобілі в той час, як дружина-лікарка добиралася в профілакторій на маршрутці
Ми з Юлею одночасно прийшли працювати в новозбудовану школу в гірському селищі. Учительський колектив тут постійно оновлювався, так як із районного центру, звідки родом було більшість освітян, далекувато
Моя сестра Ніна ошелешила мене проханням бути їй за свідка в сімейному суді, бо вона надумала розлучатися через зраду чоловіка
Моя сестра Ніна ошелешила мене проханням бути їй за свідка в сімейному суді, бо вона надумала розлучатися через зраду чоловіка. Мені важко було повірити, щоб Павло був здатний
На п’ятому році нашого з Олегом подружнього життя нагрянула сімейна криза. Чоловік дорікав мені, що я занадто розслабилася у відпустці по догляду за дитиною, не хочу працювати, тринькаю його гроші наліво й направо
На п’ятому році нашого з Олегом подружнього життя нагрянула сімейна криза. Чоловік дорікав мені, що я занадто розслабилася у відпустці по догляду за дитиною, не хочу працювати, тринькаю
На правах дідуся Степан почав вимагати, щоб онук розійшовся з дівчиною, тоді він на нього перепише квартиру. Микита обіцяв подумати
Микита – мій молодший улюблений внук від  доньки. З чоловіком вона розлучилася, хто батько другого сина так і не сказала, тож і допомоги ніякої на нього не мала,
Тітка знала тільки ім’я та деякі подробиці про дівчину, тому почала нам із Галею розказувати й нарікати, яка ж та Віка нехороша, що поклала око на Олежикову квартиру і, мабуть, хлопця причарувала, бо він ходить як неприкаяний, відколи вона йому краватку подарувала, мабуть, приворот на неї зробила
Ми з подружкою Галею живемо в шести кілометрах від райцентру. Проблем із транспортним сполученням у нас нема, хоч наше село гірське, як то кажуть, кінець географії, і дорога
Моя віртуальна подруга опублікувала допис, який я розцінив, як крик душі. – Таки існує Доля. І вона в мене нещаслива. Розміняла вже п’ятий десяток, а чого досягла в житті? Чоловік покинув, бо зі мною нецікаво, єдину доньку послав вчитися в Лондон, бо що я можу їй дати, в колективі мене вважають посередністю, бо не вмію показати себе
Моя віртуальна подруга опублікувала допис, який я розцінив, як крик душі. “Таки існує Доля. І вона в мене нещаслива. Розміняла вже п’ятий десяток, а чого досягла в житті?
Мене тішить, що постійне переживання за долю Катерини, нарешті, покине моє серце
Молодша сестричка Катруся появилася на світ, коли мені було п’ятнадцять років. Мої батьки дуже хотіли другої дитини, та доля піднесла їм сюрприз, коли вони такого щастя вже й
За направленням я приїхала в гірське село вчителювати й одразу сподобалася місцевим парубкам, хоч вродливих панянок тут було чимало: і освічених, із дипломами медсестер, бухгалтерок, в тому числі, тих, що вже працюють у райцентрі, чи на пошті, чи в сільській раді
Рідня мого коханого Максима була проти, щоб я стала для них невісткою і дружиною для їхнього сина. Не місцева, як тут кажуть, не своя, хтозна, чи ґаздувати вміє,
Виявляється, можна палко закохатися і на схилі дарованих Господом літ
Одне з найсвітліших почуттів – кохання – асоціювалося в мене з юністю і вродою, зачарованими поглядами й зітханнями, захватом від краси його очей та блиском її шовкового волосся,
Я живу в невеликому селі, де всі про все і про всіх все знають. Я також в курсі, що різні люди живуть у селі: добрі й веселі, недобрі й сумні, працелюбні й ліниві, щедрі й скупі, багаті й не дуже, скромні й хвальки. Більше, звісно, односельців файних, що на застіллях про себе співають на слова Степана Пушика відому пісню: Файним людям файно спиться, Файним людям файне сниться, Файні люди файних знають, Файні файних поважають
Я живу в невеликому селі, де всі про все і про всіх все знають. Я також в курсі, що різні люди живуть у селі: добрі й веселі, недобрі

You cannot copy content of this page