Не дивно, що весела й товариська дівчина була душею молодіжної компанії, що хлопці крутилися біля неї, як бджоли коло меду. Та їхня надмірна увага не торкалася серця моєї дочки. Тож я була спокійна: довчиться, влаштується на роботу, краще пізнає життя, бо занадто вже вона наївна, щира й довірлива. Та зарано я заспокоїлася. А то вже до доброго звикла: зі старшими в нас було все легко й гладко, тож надіялася, що з наймолодшою ніколи не буде клопоту й проблем, коли помітила, що моя Аня закохалася
Наша наймолодша донька Ганнуся була пізньою дитиною в нашій родині, тому купалася в любові і ласці не тільки мами й тата, але й старшого брата-студента і двох сестер-близнят.
Ми зустрілися з лікарем Андрієм Михальчуком і рушили до нас. В мами цей день був вихідним, тож вона мала бути вдома. Я розімкнула двері, щоб її не турбувати дзвінком. Коли ми ввійшли, то почули з кухні чоловічий голос із нотками прохання і мамине виразне: – Ні, ні, тільки як доньку заміж видам, поїду до тебе в Краків. «Отакої, – пронеслася думка в моїй голові, – то вже збиралася в кращі світи відлітати, то в Краків відмовляється їхати»
Не уявляю, як можна пробачити те, на що пішла моя мама, нібито задля мене, своєї єдиної доньки?! Її добрими намірами могла бути вимощена дорога куди завгодно: до Раю,
Наступного дня після обіду неждано-негадано в магазин нагрянув покупець із розкішним букетом квітів і діловито запитав, скільки коштуватиме вся риба, яка залишилася на вітрині. Її було  чимало, так як покупців сьогодні було небагато. Я була геть розгублена, побачивши Дениса, й спантеличено промимрила: «За готівку»? «Та не за квіти ж, вони для золотої рибки, тобто для вас, – грайливо відповів гість і через прилавок вручив мені той букет, – надіюся, ваш чоловік не викличе мене на дуель»
Після того, як ми з донькою та сином назавжди попрощалися з моїм чоловіком Тарасом – татом Зорянки й Дениска, я не могла надалі залишатися в моїх заможних свекрів,
Мені було всього двадцять п’ять, коли я розлучилася з першим чоловіком, Леонідом, невгамовним байкером і ще тим гульвісою. Моєму синові тоді сповнилося тільки чотири роки. І я ще така молода, і хлопчикові так потрібен тато, тож незабаром я знову вийшла заміж. Та наступила, як виявилося згодом, на ті самі граблі, тому розлучилася вдруге, незважаючи, що підростав уже другий, наш спільний з Олегом син Левко
Мені було всього двадцять п’ять, коли я розлучилася з першим чоловіком, Леонідом, невгамовним байкером і ще тим гульвісою. Моєму синові тоді сповнилося тільки чотири роки. І я ще
Після мого розлучення з першою дружиною Аліною не пройшло багато часу, а я вже закохався вдруге і став проживати з Веронікою в цивільному шлюбі в квартирі її мами, Валерії Вікторівни, яка працює в тому ж бізнесі, що тепер я: торгівлі дитячими речами та іграшками на ринках Києва та через інтернет-магазини. Конкурентами з нею ми не були, адже вона сама допомогла нам організувати точку на ринку і навіть свого реалізатора Антона Сергійовича прислала, щоб допомагав нам розкрутитися
Після мого розлучення з першою дружиною Аліною не пройшло багато часу, а я вже закохався вдруге і став проживати з Веронікою в цивільному шлюбі в квартирі її мами,
Намперед я попросив Карину познайомити мене з її хлопцем, запросивши до нас додому. Але дружина була категорично проти, сказала, щоб ми з донькою навіть і не мріяли про те, що вона хоча б заварить чай. Тоді ми домовилися про зустріч у кав’ярні
Я змушений був перевезти свою родину в центр країни. Нас прихистив мій добрий друг. Донечку Карину я оформив в одинадцятий клас школи. В нашому рідному місті десятий вона
У свої тридцять років я вже багато встигла: попрацювати на столичному підприємстві після вишу, вийти заміж  за киянина, народити синочка, розлучитися з чоловіком і переїхати із восьмирічним Матвійком у рідний Житомир до маминої квартири. Життя треба було починати з нової сторінки, позбавитися важких спогадів, знайти роботу і школу для сина, дбати про благополуччя рідних, а своє особисте життя поставити на паузу
У свої тридцять років я вже багато встигла: попрацювати на столичному підприємстві після вишу, вийти заміж  за киянина, народити синочка, розлучитися з чоловіком і переїхати із восьмирічним Матвійком
Я все життя мріяла про власний будинок. Жили ми втрьох із чоловіком Олегом і восьмирічним сином Ігорем в невеликій квартирі в передмісті Вінниці. Чоловік працював експедитором, я вчителювала в селі. Тож зарплати в нас були невисокі, а бажання великі, тому ми жили скромно й економно, поки батьки чоловіка не подарували нам ділянку в селі, в яке  я щоранку добиралася на роботу в школу. Відтоді в нас визріло рішення продати квартиру, докласти грошей та розпочати будівництво власної оселі
Я все життя мріяла про власний будинок. Жили ми втрьох із чоловіком Олегом і восьмирічним сином Ігорем в невеликій квартирі в передмісті Вінниці. Чоловік працював експедитором, я вчителювала
Ми з дружиною Ларисою три роки прожили душа в душу, поки до нас не переїхала моя мама. І тут між моїми жінками почалося, що привело до суду про розірвання шлюбу, ініціаторкою якого стала моя дружина. Перед тим вона взяла дитину й переїхали до батьків у Бровари, і мене із собою кликала, але я відмовився перебиратися до тестів, так як бачив, що моя мама готова порозумітися з невісткою, перепросити, якщо була неправа й надалі уникати непорозумінь
Ми з дружиною Ларисою три роки прожили душа в душу, поки до нас не переїхала моя мама. І тут між моїми жінками почалася колотнеча, що привела до суду
Ми з моєю дружиною прийшли привітати її маму, а мою тещу, Тетяну Сергіївну, з 50-річчям. Крім подарунка, в нас була для неї приємна новина, яку вона з нетерпінням чекала: моя дружина Оля була при надії. Та не встигли ми поділитися нашою радістю, як Тетяна Сергіївна з порога перша сказала, що в неї для нас є сюрприз
Ми з моєю дружиною прийшли привітати її маму, а мою тещу, Тетяну Сергіївну, з 50-річчям. Крім подарунка, в нас була для неї приємна новина, яку вона з нетерпінням

You cannot copy content of this page