Коли я побачила в парку мою сусідку Олену, що наближалася назустріч мені з високим симпатичним блондином, то зраділа, що в неї, нарешті, з’явився залицяльник. Олена сама виховувала 17-річну доньку Дарину, бо чоловік пішов від них, коли дівчинці було дванадцять років, мотивуючи тим, що всю свою увагу дружина вділяла дитині, а на нього в неї часу не було. «То нормально, – казав він, – що дочка на першому місці, але чому я навіть не на останньому»?
Коли я побачила в парку мою сусідку Олену, що наближалася назустріч мені з високим симпатичним блондином, то зраділа, що в неї, нарешті, з’явився залицяльник. Олена сама виховувала 17-річну
На особисте життя Тетяна давно махнула рукою. Хтось колись навіяв їй думку, що вона неприваблива, тож жінка ні косметикою користуватися не хотіла, ні зачіску ніколи не змінювала. А навіщо? Мовляв, вроди макіяжем не додаси. Закрутить свої пишні коси у вузол, одягнеться надто скромно та якось неяскраво, взуття на низькому каблучку – і крутиться, як білка в колесі
На столі в Тетяни Анатоліївни задзвонив мобільний. Знову вона пішла на нараду, а телефон залишила. Я підійшла, щоб підняти слухавку. На жаль, то була невтішна новина. Не дай
Сьогодні я вперше за час моєї роботи на посаді керівниці туристичної агенції прилюдно зробила такі різкі зауваження своїй заступниці й подрузі Марині за те, що вона на годину відлучилася з офісу та ще й прихопила з собою мого особистого водія. І це в той час, коли я на неї дуже розраховувала, адже зашиваюсь із роботою, на носі важлива зустріч, перемовини, договір, бюджет… Тож я не добирала слів, забувши на якийсь час, що саме Марина завдяки її професіоналізму допомогла мені підняти фірму й досягти таких гарних результатів
Сьогодні я вперше за час моєї роботи на посаді керівниці туристичної агенції прилюдно зробила такі різкі зауваження своїй заступниці й подрузі Марині за те, що вона на годину
Якось я зайшла в кав’ярню на чашку кави й побачила за одним із столиків мою приятельку Валю. Ми зраділи одна одній, обійнялися. Та коли я побачила, з ким це вона так мило бесідує, була ошелешена. Але Валентина не помітила мого здивування і відрекомендувала нас одна одній: Олена – Софія. Так як я знала, що це за птиця, не витерпіла: – Очманіти! Валю, і ти так спокійно з нею розмовляєш? Софія була вкрай збентежена, вона мене впізнала, очевидно, що здогадка промайнула в її голові. Та Валентина моє запитання пропустила повз вуха. – Вибач, Ленко, ми з Софійкою маємо серйозну справу. – Ну-ну, не заважатиму.
Якось я зайшла в кав’ярню на чашку кави й побачила за одним із столиків мою приятельку Валю. Ми зраділи одна одній, обійнялися. Та коли я побачила, з ким
Я стала успішною рестораторкою й вирішила пожити трохи для себе: відвідувати драмтеатри, ходити на концерти, словом, духовно збагачуватися. Витрачати час на побут: прання, прибирання – не мала вже ніякого бажання. Могла собі дозволити найняти хатню помічницю, тож написала оголошення, й на нього досить скоро відгукнулася молода жінка, що недавно приїхала з малого містечка в Київ
Скільки зусиль мені коштувало досягти в житті всього, що в мене є зараз. Я була старшою в родині. Коли вийшла заміж, жила якийсь час у сім’ї чоловіка. Та
Раніше я не надавала значення штампу в паспорті. А даремно. Саме про це й моя історія
Раніше я не надавала значення штампу в паспорті. А даремно. Саме про це й моя історія. Я продовжувала сімейний бізнес моїх батьків, була власницею кав’ярні. Якось до нас
Телефон задзвонив у такий непідходящий момент, що мені навіть не хотілося піднімати слухавку. Ніби щось передчувала. Зрештою, так і сталося: з цього часу почалися випробування для нашого подружжя
Телефон задзвонив у такий непідходящий момент, що мені навіть не хотілося піднімати слухавку. Ніби щось передчувала. Зрештою, так і сталося: з цього часу почалися випробування для нашого подружжя.
Так склалися обставини, що ми з 10-річною донечкою Тамілою приїхали з півострова в рідне місто батьків мого однокласника – Любомль.. Максим зустрів нас на вокзалі, повіз до себе на квартиру, запропонував помитися з дороги й пообідати. Несподівано швидко повернулася з роботи його дружина Іра. Якраз у цей час я виходила з ванни і, побачивши реакцію Ірини, зрозуміла, що Максим її ще не встиг попередити про наш приїзд, тож спробувала пояснити, чому я тут. Та де там!
Так склалися обставини, що ми з 10-річною донечкою Тамілою приїхали з півострова в рідне місто батьків мого однокласника – Любомль.. Максим зустрів нас на вокзалі, повіз до себе
На роботі мене чекав неприємний сюрприз: викликав шеф, дав аркуш і ручку написати заяву на звільнення і якнайскоріше повернути всю суму в касу фірми, мовляв, він дорожить своєю репутацією, не має бажання вислуховувати чоловіка-ревнивця своєї співробітницї і водночас спонсорувати його тещу. За чоловіка я вибачалася, але й заяву підписала. От звідки взяти гроші, щоб повернути фірмі – не уявляла
Мені насамперед потрібно було подбати про маму: а неї стрімко знижувався зір. Все в нас ніби й було: чудовий фахівець, оптимістичні прогнози, відкладені на кращі часи мамині гроші
Коли я назавжди покидала заміський будинок, сусідки моїх родичів дорікали мені й кидали в спину: «Ото хитрюга. Ніколи тут не жила, палець об палець не вдарила, щоб допомогти з будинком. На готове все із Європи примчала. Совісті взагалі не має, останню копійку з брата витягла». Та мені сумління не докоряє. А ви як вважаєте: є в чому каятися чи ні?
Мої батьки розлучилися, коли мені було дванадцять років. Тато залишив нам із мамою квартиру в Херсоні, а з рейсу(він працював далекобійником) повертався в заміський будинок своїх батьків, де

You cannot copy content of this page