Юля залишила сина на свою подругу й поїхала до свекрів, щоб розставити всі крапки над «і». Та вдома вона застала тільки Ліду, яка зухвало повідомила їй, що вони з Валерієм уже оформили візи на виїзд до США, а за те, що Юля ростила Інну, вона готова компенсувати їй витрати кількома тисячами доларів. У той момент, коли Юля жбурнула купюри в обличчя Ліди, повернувся з донькою Валерій та його батьки. Він заявив, що розлучається з Юлією, а ця сцена при дитині буде в суді аргументом на його користь
У Валерія та Ліди донечка Інна народилася передчасно. Дівчатко було кволе, постійно плакало, потребувало особливої уваги, і молода мама заледве справлялася зі своїми обов’язками. Хоч Валерій багато працював,
Алевтина Василівна в двадцять шість років залишилась вдовою і все своє життя присвятила сину Юрію, допомогла йому з освітою, з творчим розвитком і роботою. Коли в 30-річного хлопця було всього достатньо, що потрібно молодій людині для нормального життя, він зустрів дівчину Марину і вирішив з нею одружитися. Однак мама вирішила, що женитися йому ще зарано, бо тільки почався його кар’єрний ріст, а сім’я стане на перешкоді зайняти вищу посаду. Та Юрій чи не вперше в житті її не послухав
Непорозумінь між мамою та сином побільшало вже в день весілля. Після першого весільного танцю наречена відчула легке запаморочення, яке не проходило, і двоюрідний брат Юрія зголосився відвезти наречених
Все так складалося, як Ліля того бажала: на останньому курсі вона вийшла заміж, після навчання знайшлася для неї робота в рідному місті, через пів року народився Артемко, синочок, якому вона сама ім’я вибирала, мовляв, у сні почула, що хтось так кликав її сина, насправді, воно їй звучанням нагадувало того, хто був винятком із правила: «зникне з очей – зійде з думки». Навпаки, Ліля не тільки не хотіла забути Арсена, відпустити з серця, а й постійно згадувала його, молилася за нього, уявляла, що вона не зі Славиком, а поруч із Арсеном, коли вони прогулювались вулицями міста, десь у закутку серця плекала надію, що вони ще можуть зустрітися, якщо в нього не складеться життя з Ритою, і він ще матиме почуття до неї, тоді вона буде готова сказати Славкові: «Прости і прощай. Серцю не накажеш». І вони з Арсеном будуть разом
Ліля почала зустрічатися зі Славиком, закоханим у неї ще зі школи. Він просто подобався їй, як подобаються одному білі, другому жовті троянди, одному осіння, іншому весняна пора… Не
Валентина та Євген в подружжі були щасливими. У Жені це був другий шлюб. Першою його дружиною його найкраща Валина подруга. Не найприємніші спогади, звісно, якщо згадати, скільки сліз пролила Оксана, доки Валя відбивала в неї чоловіка. Та Валентину не терзало сумління: пара дітей ще не мала, постійно сварилась, нарізно відзначала родинні свята, тож дівчина подружилась з одруженим чоловіком, мовляв, щоб підтримати подругу і обох примирити. Потім вона закохалася в нього і все для того зробила, щоб їх розлучити, так як їхнє кохання стало взаємним
Валентина та Євген в подружжі були щасливими. У Жені це був другий шлюб. Першою його дружиною була найкраща Валина подруга. Не найприємніші спогади, звісно, якщо згадати, скільки сліз
Віта спересердя кинула слухавку, але через свою наївність і допустити не могла, що втрачає чоловіка. Кирило повернувся тільки вранці. Щось винувато белькотав про втому, несправну машину, боячись глянути дружині в очі
Коли Віталія з Кирилом придбали в кредит квартиру, радості подружжю не було меж. Хоч і сплачувати доведеться роками, але ж своя оселя. Двоє донечок підростає – Оленка й
Поліна назвала своїх донечок-близняток Зоєю і Світланою на честь святих, пам’ять яких Церква вшановує 13 лютого. Жінка бажала, щоб її діти, що в цей день народилися, мали сильних покровительок у Небі, були щасливішими, ніж вона. Давати імена, згідно церковного календаря, була їхня сімейна традиція. До того ж немовлята потребували опіки небожителів Раю. Донечки були ранніми пташками, так як поспішили на світ передчасно
Поліна назвала своїх донечок-близняток Зоєю і Світланою на честь святих, пам’ять яких Церква вшановує 13 лютого. Жінка бажала, щоб її діти, що в цей день народилися, мали сильних
Коли наша секретарка зайшла з документами Евеліни в кабінет головного редактора, щоб повідомити про зміну прізвища колеги на її дівоче, шеф насторожився, почувши прізвище Ковальчук. – Евеліна Володимирівна, – протяжно мовив він. Здавалося, якась здогадка мелькнула в його голові
Моя колежанка Евеліна вже з місяць після свого розлучення ходила, як у воду опущена. Вона прийшла до нас у редакцію зразу ж після університету, вже була заміжньою, тож
Ми зустрілися з Ларисою на семінарі, вона сказала, що все життя плакатиме через мене, бо я їй таку лиху невістку нарадила
Моя троюрідна сестра Галя була на диво працелюбною дівчинкою. Ми були однолітками. У школі я навчалася на самі п’ятірки, Галя зрідка бачила найвищу оцінку в своєму щоденнику з
Жінки привіталися, господиня запросила їх сісти, й, не питаючи причину відвідин, взялася до звичного ритуалу: запалила свічку, налила в миску води, дала Мар’яні в руку потримати якийсь камінець, сказала опустити його в миску з водою, зі свічки накапала туди воску, вийняла звідти химерне зображення, довго уважно розглядала, шепочучи якесь замовляння, і, нарешті, винесла вердикт
Живу в невеликому селі неподалік райцентру, більшість мешканців якого працює в місті. Серед них і Ольга, моя найближча молода сусідка. Вона – проста працівниця, а віднедавна подружилася зі
Христя вперше по-справжньому закохалася на третьому курсі університету. Вона до хвилинки пам’ятала той вечір. Теплий духмяний травень. Дискотека. Її на танець запрошує чорнявий стрункий хлопець, і вони плавно кружляють у ритмі вальсу. «Напевне, він займався бальними танцями», – подумала дівчина, бо вона також у школі відвідувала танцювальний гурток, навіть мріяла стати балериною. Хлопець подякував за танець і засипав Христину компліментами, мовляв, як легко й приємно було з нею танцювати, ніби вона професійна танцівниця. Дівчина усміхнулася й відповіла йому таким же компліментом
– Я, насправді, танцюю з семи років, – радісно відповів він. – Я також відвідувала бальні танці. – Оце так збіг. Дуже приємно. Вони познайомилися, потім Ілля провів

You cannot copy content of this page