Головна

mar

Хлопець зголосився допомагати їй з німецькою, щоб у дівчини був відмінний атестат, бо їхній учитель Максим Альбертович Фукс був надзвичайно строгий і вимогливий. Його дід жив у Лейпцігу, де згодом навчався внук, тож і мову, і методику він знав досконало. Коли нарешті дер лєрер був задоволений знаннями учениці й поставив їй заслужену п’ятірку за рік, безмежно щаслива Настя щиро дякувала Давиду, а він так серйозно поглянув на дівчину і тихо та несміливо промовив: «Іch liebe dich». Від несподіванки радість дівчини вмить змінилася на збентеження. Вона вже віддавна була безнадійно закохана в юнака, мовляв, він студент, а вона всього-на-всього учениця, але, виявляється, не безнадійно
Історії з життя 0
Ця пісня постійно лунала в Настиній голові. Адже вона сама опинилася в такій ситуації. Друзі, і Давид, і Сергій, освідчилися їй у коханні, але схоже на те, що
Мар’яні хоч не показуйся додому, бо тільки й чути, чому та й чому не виходиш заміж
Історії з життя 0
До моєї сусідки Ольги на літню відпустку приїхала на власнім авто співробітниця Мар’яна, що працювала головним технологом у них на хлібокомбінаті. Це була красива й успішна 29-річна жінка,
Подруги домовилися вранці зустрітися біля кав’ярні, випити кави й разом піти на пари. Та не встигла Сніжана дійти до умовленого місця, як побачила за декілька метрів знайомого, який виходив із під’їзду з елегантною дамою, ніжно обіймаючи її за талію. Він був дуже похожий на чоловіка нашої колеги, методистки Інни Андріївни. «Олег Петрович? – Сніжана не хотіла вірити своїм очам. – Нічого собі «відрядження», про яке говорила Інна”
Історії з життя 0
Моя колежанка Сніжана навчалася заочно в університеті. Коли вона була на сесії, я заміняла її в старшій групі нашого дитсадка. Дівчина зі своєю однокурсницею постійно проживали на одній
Моя сусідка говорила знайомим мені голосом, але з невластивими ще її віку нотками буркотливих бабусь, вічно незадоволених сучасною молоддю. – А ви де навчалися? – запитала я, повернувши до неї голову, і враз впізнала: Тамара? – Неля? – вона округлила свої і так великі блакитні очі. – Як це я тебе не впізнала? А ти змінилася, така жіночна стала, а колись була тоненька, дрібненька, як мурашка. – Сім’я, діти, – ніби виправдовувалася я, – а ти – навпаки, така струнка й красива стала, як сімнадцятка. – І в мене сім’я була, і єдина дочка є, – сумно мовилаТамара, але зразу ж повеселішала: – А в сімнадцять я пампушкою була, такою, як в університеті, потім вийшла заміж, народила доньку, розлучилася
Історії з життя 0
Заледве я встигла через Месенджер повідомити чоловіка, що на курси післядипломної освіти приїхала вчасно, зареєструвалася й сиджу в аудиторії, чекаю лекції, як почула нібито знайомий голос: – Біля
«Ось справжня сутність «доброї» Яни», – подумала я, – це ж треба було всиновити дитину задля спадку від брата на його квартиру, щоб здавати її в оренду, а дівчинці, круглій сироті, жаліти вищу освіту дати». Я не озвучила свої думки, проте вголос сказала: – Але ж її тато і мама на тому світі надіються на вашу допомогу їхній дитині. Яна тільки здивовано глянула на мене, бо, можливо, вперше, їй хтось злегка заперечив, адже ж дотепер її вважали людиною великої доброти. Воістину, тільки Творець знає істинну доброту кожного серця
Історії з життя 0
Варто мені десь почути чи просто самій згадати про двох моїх колишніх колежанок, як виникають асоціації про притчу, в якій йдеться про двох ченців і одного послушника. І
Ліля погодилася нарешті вийти заміж за нелюбого їй Славика, послухавшись маминої поради, і зглянувшись на несміливі освідчення та обіцянки цього непоказного юнака. А кохала вона всім серцем своїм іншого – високого вродливого шатена з темно-синіми очима. Навіть ім’я його – Арсен – звучало для неї, як срібний дзвіночок. Дівчина вважала, що варта взаємного кохання, бо й вона красуня й розумниця. І з часу їхнього знайомства стосунки, справді, вселяли надію, що вони будуть разом. Але не так сталося, як гадалося
Історії з життя 0
Ліля згадувала й згадувала той недільний квітневий день 2014 року, коли вперше побачила його в своєму містечку, де майже всі один одного знають. Святкувати Великдень з’їхалося додому все
– Так мені, доню, незручно перед сватами, що ти так мало страв приготувала. Ти ж знаєш, як я тебе вчила: застілля має бути щедре. – Але все ж таке смачне, свахо, – нібито підтримала мене свекруха, додавши крапельку дьогтю, – та й нас небагато на святі, вистачить, голодні не залишимось. – Могла б і гарячу першу страву приготувати, наприклад, жульєн, я ж тебе вчила, – продовжувала мама, – а на друге – капусту під бешамелєм. А то ми з подарунками, а ти поскупилася, – мама запобігливо поглядала на сватів
Історії з життя 0
Нам із чоловіком нарешті пощастило доробитися до квартири у великому місті, облаштувати її, освятити й запросити рідних на новосілля. Роботи ще було чимало, але то дрібниці. Головне, що
Оксана свою Анничку виховувала сама. Так сталося, що хлопець покинув її ще до народження донечки, бо його родина була проти їхнього шлюбу, мовляв, дитина не від їхнього сина
Історії з життя 0
Оксанин тато відзначався особливою суворістю і, коли дізнався про її стан, заявив, що донька його зганьбила, йому соромно людям в очі дивитися, то хай живе, як знає, а
Коли чергова покликала студентку з аудиторії, сказавши просто, що до неї приїхали, Ніна, побачивши тата, була розчарована і неприємно здивована, мовляв, чому не попередив. – Хотів сюрприз зробити. А ти чому якась дивна, змарніла й сумна? Важко вчитися?
Історії з життя 0
Яків змалку незлюбив своє прізвище НебОрак, яке однокласники-бешкетники вимовляли з іншим наголосом – НеборАк – і дражнили малого Яшуню: «А ти – рак-неборак, не щипай – буде знак».
Несподіваний дзвінок надвечірньої осінньої пори вивів Соломію з роздумів і чомусь змусив зняти слухавку, хоч раніше такі дзвінки з невідомого номера вона ігнорувала. «Може, щось важливе, чи хтось просто помилився», – подумала
Історії з життя 0
– А що твій чоловік любить на вечерю? – запитав жіночий голос. – Ви помилилися номером, – Соломія подумки усміхнулася, що чиясь дружина хоче скористатися досвідом іншої. Та

You cannot copy content of this page