«Ось справжня сутність «доброї» Яни», – подумала я, – це ж треба було всиновити дитину задля спадку від брата на його квартиру, щоб здавати її в оренду, а дівчинці, круглій сироті, жаліти вищу освіту дати». Я не озвучила свої думки, проте вголос сказала: – Але ж її тато і мама на тому світі надіються на вашу допомогу їхній дитині. Яна тільки здивовано глянула на мене, бо, можливо, вперше, їй хтось злегка заперечив, адже ж дотепер її вважали людиною великої доброти. Воістину, тільки Творець знає істинну доброту кожного серця
Варто мені десь почути чи просто самій згадати про двох моїх колишніх колежанок, як виникають асоціації про притчу, в якій йдеться про двох ченців і одного послушника. І
Ліля погодилася нарешті вийти заміж за нелюбого їй Славика, послухавшись маминої поради, і зглянувшись на несміливі освідчення та обіцянки цього непоказного юнака. А кохала вона всім серцем своїм іншого – високого вродливого шатена з темно-синіми очима. Навіть ім’я його – Арсен – звучало для неї, як срібний дзвіночок. Дівчина вважала, що варта взаємного кохання, бо й вона красуня й розумниця. І з часу їхнього знайомства стосунки, справді, вселяли надію, що вони будуть разом. Але не так сталося, як гадалося
Ліля згадувала й згадувала той недільний квітневий день 2014 року, коли вперше побачила його в своєму містечку, де майже всі один одного знають. Святкувати Великдень з’їхалося додому все
– Так мені, доню, незручно перед сватами, що ти так мало страв приготувала. Ти ж знаєш, як я тебе вчила: застілля має бути щедре. – Але все ж таке смачне, свахо, – нібито підтримала мене свекруха, додавши крапельку дьогтю, – та й нас небагато на святі, вистачить, голодні не залишимось. – Могла б і гарячу першу страву приготувати, наприклад, жульєн, я ж тебе вчила, – продовжувала мама, – а на друге – капусту під бешамелєм. А то ми з подарунками, а ти поскупилася, – мама запобігливо поглядала на сватів
Нам із чоловіком нарешті пощастило доробитися до квартири у великому місті, облаштувати її, освятити й запросити рідних на новосілля. Роботи ще було чимало, але то дрібниці. Головне, що
Оксана свою Анничку виховувала сама. Так сталося, що хлопець покинув її ще до народження донечки, бо його родина була проти їхнього шлюбу, мовляв, дитина не від їхнього сина
Оксанин тато відзначався особливою суворістю і, коли дізнався про її стан, заявив, що донька його зганьбила, йому соромно людям в очі дивитися, то хай живе, як знає, а
Коли чергова покликала студентку з аудиторії, сказавши просто, що до неї приїхали, Ніна, побачивши тата, була розчарована і неприємно здивована, мовляв, чому не попередив. – Хотів сюрприз зробити. А ти чому якась дивна, змарніла й сумна? Важко вчитися?
Яків змалку незлюбив своє прізвище НебОрак, яке однокласники-бешкетники вимовляли з іншим наголосом – НеборАк – і дражнили малого Яшуню: «А ти – рак-неборак, не щипай – буде знак».
Несподіваний дзвінок надвечірньої осінньої пори вивів Соломію з роздумів і чомусь змусив зняти слухавку, хоч раніше такі дзвінки з невідомого номера вона ігнорувала. «Може, щось важливе, чи хтось просто помилився», – подумала
– А що твій чоловік любить на вечерю? – запитав жіночий голос. – Ви помилилися номером, – Соломія подумки усміхнулася, що чиясь дружина хоче скористатися досвідом іншої. Та
Коли до класу плавною ходою зайшла, ніби припливла, повнувата пані в діловому костюмі, який не міг приховати її пишних форм, хлопці на останніх партах почала впівголоса жартома перепитувати один одного: «То твоя бабуся прийшла»? Дівчата пирскали крізь сміх
Коли молоденька вчителька української мови і літератури пішла в декретну відпустку, ми засмутилися. Вона була весела, добродушна, поблажлива до наших пустощів, навіть коли не виконаємо домашньої вправи, «не
Я була дуже щаслива, коли мій молодший брат Роман одружився з дівчиною з гарної родини. Молодята стали проживати у просторому будинку наших сватів. Емілія – єдина донька в сім’ї, тож батьки її пестили й леліяли, кожну порошинку з неї здували. Тим не менше мати навчила її всім премудростям справжньої господині й дружини. Здавалося б, жити тільки й життю радіти. Але не так сталося, як гадалося.
Я була дуже щаслива, коли мій молодший брат Роман одружився з дівчиною з гарної родини. Молодята стали проживати у просторому будинку наших сватів. Емілія – єдина донька в
Зайшла якось у магазин, а там була Леся. Вона перед людьми до мене з претензіями: «Що ти так розхвалювала мого благовірного, ніби сама з ним жила. Якщо він тобі такий милий та любий, то забирай його собі. Дарую». Я зненацька була така шокована, що не змогла сказати й слова в оправдання. Того ж дня їду в автобусі, на зупинці заходить Денис і сідає на вільне місце біля мене: «Слухай, а чого ти так мою, та вже не мою, Лесю захищала? Якщо вона така добра, то чого твій брат на ній не женився»?
Я себе поважала за те, що не любила пліток, не брала участь у тих розмовах, де комусь обмивали кожну кісточку. Від своєї бабусі не раз чула: а то
– Так ось,- продовжувала свекруха, – зголосився якось Никанор допомогти батькові заготовити дров. Коли ввійшов до хати, мама ще готувала нашим лісорубам щось поїсти. Я залізла на піч погрітися. Мама запросила парубка сісти й жартома запитала: «Коли женитися будеш, Никанорчику?». «Зачекаю, поки моя дівчина підросте. А то сидить на печі й лялькою бавиться», – відповів так, аби більше його не зачіпали, й зазирнув за комин, за яким я ховалася
Борис і Таня були ідеальною парою. Вони познайомилися в Чернівцях, на фестивалі «Червона рута», а були родом із різних областей України. Боря працював у Прилуках, а Таня –

You cannot copy content of this page