– Пане Петре, я люблю вашу доньку, хочу одружитися з нею і всиновити її  дитину. – Чию дитину? Навіщо його всиновляти, коли в нього є мама і тато? – не зрозумів Петро. – Але ж тато не живе з вами. – Так, бо він розлучився з Ганною. Вона скоро приїде. А Катруся – моя молодша донька, заміжньою ніколи не була.
Дід Петро залишився без дружини двадцять років тому, коли йому було ледь за сорок. Пішла вона в кращі світи, залишивши йому дві донечки, яким не встигла шлюбного вінка
Після того, як мій брат Ігор привів у наш батьківській будинок дівчину, наші стосунки з ним украй зіпсувалися. Я не мала нічого проти його вибору, але те, що з нами почало коїтися після появи в нашій родині красуні Ірини, не могло не зачепити моїх почуттів. Адже батьки залишили цей будинок мені в подарунок, а самі переїхали в Чикаго.
Після того, як мій брат Ігор привів у наш батьківській будинок дівчину, наші стосунки з ним украй зіпсувалися. Я не мала нічого проти його вибору, але те, що
Влітку Андрія чекали вдома, щоб він допомагав батькам. Син назвав суму, за яку погоджується попрацювати, більше того, сказав, що візьме з собою помічницю. Про одруження він і надалі мовчав. Чого й слід було чекати, тато образився й прямо сказав, що виростив негідного сина.
За декілька років адвокатської діяльності такої справи в Ірини Володимирівни ще не було. Аж розгубилася спочатку. З позовом до суду на батьків звернувся 20-річний юнак. В Андрійка не
Наступного дня Ігор несподівано приїхав з Іриною. Я в цей час була на роботі. Вони розвантажили її валізи, ними був закладений весь коридор. Очевидно, що брат водив кохану по всіх кімнатах, зайшли і в мою. Новоявлена братовА залишила по собі не тільки запах парфумів, а й розгорнуті сімейні альбоми, розкидані на столику світлини, ввімкнені світло, комп’ютер. Але то таке. Квіточки.
Нас у сім’ї було двоє – брат і я. Батьки залишили нам у спадщину два будинки в селі: стару, де ми проживали, й нову незакінчену хату, а самі
Якось господиня запросила мою родину на день народження її чоловіка Віктора. Ми з татом і мамою придбали подарунок і приїхали до них. Зустрічаючи нас, Аня жестами показувала мені то на шафу, то на вітальню, прикладаючи палець до вуст. Я нічого не зрозуміла. Мене здивувало, що нам запропонували пройти на кухню. Тато запитав, де іменинник, щоб привітати й вручити подарунок. Аня відповіла, що він у вітальні, з ним Галя, про день народження їй не сказали, вже й не знають, як її випровадити, щоб накрити стіл, і змовницьки підморгнула, що нас чекає сюрприз.
Коли мені сповнилося 25 років, рідня забила на сполох, що я ще незаміжня. Вони й до того вже років зо п’ять компостували мені мозок, вишукуючи женихів, але в
Світ не без добрих людей. Колеги чоловіка по секрету розказали мені, що він прийняв на роботу одну молоду особу, без освіти, оплатив їй навчання, придбав квартиру, підвозить на своїй машині додому. Я прямо його про це запитала і почула у відповідь: “Друг попросив влаштувати дівчину, гроші скоро віддасть”. Звісно, я не повірила, розповіла про підозри дітям.
Ми познайомилися після літньої сесії, повертаючись поїздом із навчання. Навчалися ми в різних вузах. Я перейшла на третій курс, він – на п’ятий. Їхали ми нічним потягом в
Якось довелося розмовляти з мамою Степана та його братовою. Жінки нарікали, що Степан так важко працює по закордонах, але легко витрачає гроші на доньку, на дорогі музичні інструменти. Дома є піаніно, а він їй уже третю скрипку купує. А щоб мамі й татові якусь копійку надіслати – і не думає.
Мій однокласник Степан був із небагатої родини. Його батько – звичайний робітник мама – домогосподарка, обоє напівсироти, які з дитинства зазнали почім ківш лиха. У тата хворіла мама
Щоб врятувати честь своєї дитини, батьки, прості сільські люди, змусили доньку звернутися до суду, мовляв, чому вона, найперша красуня в селі, їхня гордість, освічена, розумниця, чому має одна виховувати сина, коли любила й любить тільки Сергія, а дитина, як дві краплі води, подібна на нього.
Я дуже рада була б забути неприємний епізод із мого життя, коли мені довелося бути в ролі свідка. Суд був цивільний, про встановлення батьківства. Експертизу тоді вже робили,
Так сталося, що бабуся змушена була розкрити свою таємницю, чим дуже збентежила дідуся. Вона побачила, як на вулиці розмовляли мій старший брат і дядька Романа молодша донька. Це її стривожило. Тоді, зібравши разом дві родини, бабуся просто приголомшила нас цією новиною.
З Юлею ми навчалися в гуманітарному ліцеї і сиділи за однією партою. Коли в дев’ятому класі на уроці ми вивчали поему Тараса Шевченка «Наймичка», подруга шепнула: – В
Хлопчик уже чекав наступного разу, коли з мамою поїде до діда, але тато чомусь не підтримував дружину в такому народному лікуванні та не давав на дорогу грошей. Тоді Даня став переконувати батька, що той дідусь такий «помічний», колись нашій мамі зняв якийсь вінок, щоб ви обоє поженилися. Хлопчик здивувався, коли тато сказав «Ну й ну! То я приворожений?!» і перестав з мамою говорити.
Мені здавалось, що односелець Данило вже замолоду був схиблений на містиці й магії, а досягши солідного віку, не тільки не помудрішав, а й став експертом із ясновидців, мольфарів

You cannot copy content of this page