Головна

mar

Іван Іванович запізнився на роботу, отримав від начальства на горіхи, і не мав уже настрою навчати практикантів. Тут, на СТО, він працював автомеханіком. Напарник запитав, що сталося, що дядько Іван, відколи він його знає, уперше сьогодні проспав
Історії з життя 0
Іван Іванович запізнився на роботу, отримав від начальства на горіхи, і не мав уже настрою навчати практикантів. Тут, на СТО, він працював автомеханіком. Напарник запитав, що сталося, що
Я почала активно готуватися до Хрещення у плані, що подарувати немовляті, і самій в що вдягнутися на це родинне свято. Чоловік не міг мене зрозуміти і навіть іронічно посміхався: «Це богоугодна справа, а ти – духовна мати – маєш перейматися, щоб похресниця мала добре серце, а не золотий хрестик із ланцюжком чи сережки. Може, хочеш змагатися з кумом, надієшся переважити голову села?». «Добре тобі говорити. – хотіла я сказати, – просто не хочу виглядати гірше»
Історії з життя 0
Не думала я  й не гадала, що несподівано попросять мене стати хресною мамою. Беруть переважно молодих, мені ж уже за сорок, маю дорослу доньку, то чому б не
За три дні до цього пам’ятного для всіх дня мені приснився дивний сон, ніби я в білій сукні бабусі Ліди, точнісінько такій, як на світлині, танцюю з однокласниками вальс, але раптом мені стає сумно, і не від розлуки з ровесниками, але через якусь тривожну звістку
Історії з життя 0
Бабусі Ліді небагато залишилося до 100-літнього ювілею. Щоправда, бабусею вона є для мого тата, а для мене – прабабця. Прадіда вже нема кілька років, тому вона живе з
Коли Тетяна дізналася про захоплення сина, поставила собі за мету не допустити, щоб її молодший одружився з донькою тієї, що ледь не стала розлучницею в її родині, щодня капала йому на мозок: бери приклад зі старшого брата, тобі ще вищу освіту треба здобувати.
Історії з життя 0
Моя колишня співробітниця Олександра була жінкою щирою, компанійською, дуже приємною в спілкуванні. В колективі її до пори до часу любили й поважали. Потім ставлення змінилося від розуміння до
Максим якось так раптово отямився, відчув докори сумління, почав писати й телефонувати Лані, перепрошувати й каятися, мовляв розгубився, засумнівався
Історії з життя 0
Світлана відповідала своєму імені сповна: світло-русявим пишним волоссям, ніжно-рожевим кольором обличчя, світло-голубими очима, словом, красуня. То й не дивно, що Лана, як кликали її всі рідні й знайомі,
Ввечері, повертаючись додому, чоловік побачив пропущені дзвінки, зателефонував Ліні, з’ясував усе, вибачився і запевнив, що все добре. Вранці, замість роботи, подався до тещі, та йому навіть не відчинили, мовляв, мають факти, що він не виконує свої батьківські обов’язки,  і не дає їм бачитися з онуком.
Історії з життя 0
Доля відміряла їм тільки п’ять років щастя: знайомство, весілля, народження сина, а потім діагноз, невтішний, який поставив крапку в її молодому житті. Трирічному синочку ще так потрібна жіноча
Ще коли народився Орест, подруга натякнула, що я могла б стати для її первістка хресною мамою, але зразу ж спохопилася, як до того поставляться Левкові родичі. Та мені було однаково: запропонують, погоджуся, кажуть, гріх відмовлятися, не попросять, мені ж менше клопоту, як потім тим гоноровим містянам із подарунками догодити. Звичайно, хресними в них були дуже серйозні люди, куди мені, звичайній виховательці, та ще й родом із села.
Історії з життя 0
З моєю однокурсницею Ларисою подругами під час навчання ми не були, а коли отримали направлення в одне місто, подружилися, хоч і працювали в різних дитячих дошкільних закладах. Ми
– Невже ти не могла мені всю правду про ту Марту розказати? – запитала мене Галя, але я не відповіла, тільки обернулася й пішла геть. Відтоді ми не розмовляємо. Як живеться її дітям – не знаю. У Марти запитати, але вона не з тих, що скаже.
Історії з життя 0
Ох, і випало ж мені щастячко давати характеристики моїм молодим односельцям – як не женихові, то обраниці міських наречених, а через це стати ворогинею і для своєї колеги,
Були в нашого парубка плани одружитися, взяти прізвище дружини, щоб у майбутньому його дітей у школі не дражнили. Підлітком він навіть запропонував татові переписатися на прізвище мами – Коваленко, чим батька дуже образив, мовляв, усі прізвища мають походження, але хлопець вважав: якщо вони походять від ремесел, то це ще нормально. Ніхто з Тесленків, Бондаренків і Писаренків не насміхається, а йому вслід бешкетники кричать «кар-кар, ворона полетіла»
Історії з життя 0
Льоня соромився свого прізвища. Воно означало назву птаха. У школі його за це дражнили, і він сприймав жарти однокласників то болісно, то агресивно. Його ніхто не розумів, адже
Не встигли ми з чоловіком тих кілька грядок картоплею засадити, як свекруха пригнала корову-первістку, від якої щойно теля відлучила, мовляв, як народяться діти, матимуть молочко. Даремно я відмовлялася. – Та не переживай, он навколо хати скільки зеленої паші, а в стодолі ще є сіно. Почала я ввечері ту корівку доїти, а вона мене не підпускає – б’є ногами. Чоловік побіг по маму, мовляв, навчіть, що та як робити, аби вона далася здоїти. Свекруха примчала зла, як оса, та до мене: – Що ти підкрадаєшся до корови, як злодійка, та сідай сміливо, берися за дійки і вперед. Повторюю спробу, сідаю все-таки обережно, я ж вагітна, результат той самий. Свекруха сама аж півтори літра молока надоїла. Отаку «рекордсменку» нам подарувала.
Історії з життя 0
Кажуть, усі щасливі сім’ї подібні між собою, а кожна нещаслива сім’я – нещаслива по-своєму. Я в цьому також переконалася. Яка родина щаслива – заможна, здорова, успішна? Звичайно, але,

You cannot copy content of this page