Головна

mar

Були в нашого парубка плани одружитися, взяти прізвище дружини, щоб у майбутньому його дітей у школі не дражнили. Підлітком він навіть запропонував татові переписатися на прізвище мами – Коваленко, чим батька дуже образив, мовляв, усі прізвища мають походження, але хлопець вважав: якщо вони походять від ремесел, то це ще нормально. Ніхто з Тесленків, Бондаренків і Писаренків не насміхається, а йому вслід бешкетники кричать «кар-кар, ворона полетіла»
Історії з життя 0
Льоня соромився свого прізвища. Воно означало назву птаха. У школі його за це дражнили, і він сприймав жарти однокласників то болісно, то агресивно. Його ніхто не розумів, адже
Не встигли ми з чоловіком тих кілька грядок картоплею засадити, як свекруха пригнала корову-первістку, від якої щойно теля відлучила, мовляв, як народяться діти, матимуть молочко. Даремно я відмовлялася. – Та не переживай, он навколо хати скільки зеленої паші, а в стодолі ще є сіно. Почала я ввечері ту корівку доїти, а вона мене не підпускає – б’є ногами. Чоловік побіг по маму, мовляв, навчіть, що та як робити, аби вона далася здоїти. Свекруха примчала зла, як оса, та до мене: – Що ти підкрадаєшся до корови, як злодійка, та сідай сміливо, берися за дійки і вперед. Повторюю спробу, сідаю все-таки обережно, я ж вагітна, результат той самий. Свекруха сама аж півтори літра молока надоїла. Отаку «рекордсменку» нам подарувала.
Історії з життя 0
Кажуть, усі щасливі сім’ї подібні між собою, а кожна нещаслива сім’я – нещаслива по-своєму. Я в цьому також переконалася. Яка родина щаслива – заможна, здорова, успішна? Звичайно, але,
18 серпня, приїхавши на роботу, я дізналася, що за наказом директора вже звільнена за відсутність на роботі без поважних причин
Історії з життя 0
Я з раннього дитинства мріяла стати вчителькою. У початкових класах так легко і гарно вчилася, що моя незабутня перша Ольга Андріївна не могла перед батьками нахвалитися. Тато й
Володя згадав розповідь Ірини про дивне сновидіння напередодні повномасштабної. Вони тоді ще жартували, що не треба було піцою на сон грядущий ласувати, то й не наснилися б величезні птахи, що так лопотіли крилами, аж іскри сипалися з їхнього пір’я
Історії з життя 0
Цей ранок для його родини виявився таким недобрим. І не тільки для них – дружини, доньки й сина, – всі на території в понад шістсот тисяч квадратних метрів
Моїм рідним від дідуся та бабусі багато чого залишилося в спадщину і з одягу, і з інструментів, і з старовинних меблів. Вони без жалю віддали в місцевий музей бамбетлі, креденси, різьблені скрині, тарелі, мовляв, їх так просять, так просять, до того ж ці речі вже вийшли з моди. Потім мама за безцінь продала або й просто так віддала раритетний Zinger, старовинні хустки, кептарі, запаски, крайки. Я надіялася, що вона хоч залишить мені вишиті сорочки, ґердани й сИлянки, але даремно, навіть не помітила, коли їх випросили в доброї тетки мої хитрі двоюрідні сестрички.
Історії з життя 0
Назвати сім’ю, в якій я зростала, бідною – це нічого не сказати. Тато й мама були з незаможних родин, які все-таки якось зводили кінці з кінцями, отже, і
Невістки сперечалися на кожному кроці, а свекруха Марися тільки те й робила, що ділила й ділила між синами свій маєток: поле, сад, баняки, казани, горщики, миски, горнятка, ложки, словом, все, що надбала з чоловіком і без нього, але догодити жодній не могла
Історії з життя 0
Матвій був гарним господарем. Він економив кожну копійку, що заробляв від продажу телят, картоплі, яблук і збудував велику хату на дві сім’ї, де мали жити сини, коли одружаться.
Мама й страви сама подавала, не хотіла допомоги, але свекруха все ж пішла на кухню. Я навіть уявити собі не могла, з якою метою. Мамина сваха, нахвалюючи її страви, пускала шпильки, що яблучко, тобто я, задалеко від яблуні відкотилося, що вчити мене ще та й вчити, аби тільки слухала, а то чомусь ображаюся, коли вона мене повчає.
Історії з життя 0
Усі статуси в моєму житті я сприймала на «ура». Хоч єдина в сім’ї донька, але росла, як трава. Батькам було не до мене: працювали далеко від дому, будували,
Лише на великі свята Яків просить зятів, щоб привезли його в гості, ненадовго, до старших синів. Потім піде на своє обійстя, де ніхто так і не живе
Історії з життя 0
Яків дуже пишався своїми трьома синами. Дві доньки сприймалися в родині, як прислуга: спекти-зварити, попрати-помити, в городі сапати-полоти. Яків вважав себе добрим батьком, і дочкам він нізащо б
У селі про цих сусідів говорили, що вони, як швидко сваряться, так швидко й миряться, але перемир’я в них триває недовго. Тож цікаві односельці, які свого під носом не помічають, а чуже під лісом бачать добре, особливо ті, яким скучно без сільських новин жити, чекали чергового лементу зі знайомої всьому селу вулиці. Але Вишиванюкам і Зварчукам було не до того: вони своїх дочок рік за роком заміж віддавали, весілля в наметах на своїх подвір’ях справляли. Тож без взаємодопомоги й добросусідських відносин не обійтися ніяк
Історії з життя 0
У справжніх сільських господарів, таких як Вишиванюки й Зварчуки, має бути все: від великої рогатої худоби до дрібної птиці, правильніше, до ще дрібнішої комашки, та не простої, а
Закохавшись у красуню ромської національності, Ілля взявся ознайомлювати її з українськими піснями, поезією, родинними звичаями й традиціями, щоб залюбити дівчину в українську культуру, переконати її вийти за нього заміж. І йому це вдалося, про що потім пожалів
Історії з життя 0
Закохавшись у красуню ромської національності, Ілля взявся ознайомлювати її з українськими піснями, поезією, родинними звичаями й традиціями, щоб залюбити дівчину в українську культуру, переконати її вийти за нього

You cannot copy content of this page